в означеннях
Тлумачення, значення слова «спірка»:

СПІ́РКА, и, жін.

1. Серйозна суперечка; сварка. Казала [Гаїнка] тільки, що була в матері і там при їй сталася спірка в діда Дороша з сином (Борис Грінченко, II, 1963, 386); Онисько оселився в батьківській хаті доглядати москалевої худоби. І стала та худоба кісткою в горлі як в одного брата, так і в другого. Піднялася за неї спірка та ворожнеча між братами (Панас Мирний, I, 1949, 217); — Батька твого за землю з світу зжив Когут.. Підговорив Боярчука Микиту. Завели спірку за межі, і той мого Романа люшнею... Череп провалив... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 46); Від безпросвітних злиднів Глущуки не знали й дня, щоб не було в їхній хаті спірки (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 9);
//  Сперечання, лайка. Марта, справді, пересилюючи себе, слухала пересуди, не бажаючи образити сусідку, а ще більше заводити з нею спірку (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 291). [Бути] в спірці — порвати стосунки, не розмовляти з ким-небудь. Марко в спірці з дояркою Санькою був, що своїх корів занехаяла, а Маркові заздрила, насміхалася... (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 13).

2. Те саме, що спір 1 1. [Петро:] Та об чім у вас спірка?.. [Печариця:] Ганні Васильовні не подобалися мої думки (Панас Мирний, V, 1955, 147); [Маша:] У нас маленька спірка на історичну тему, товаришу Лотоцький (Іван Микитенко, I, 1957, 238); Ці спірки про сюжет перетворилися для нас у щось на зразок шахової гри без дошки (Олесь Донченко, VI, 1957, 621).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 531.

Коментарі (0)