в означеннях
Тлумачення, значення слова «спішний»:

СПІ́ШНИЙ, а, е.

1. Який вимагає негайного виконання; терміновий. Хтось не одписав одразу, бо мав багато спішної писанини (Леся Українка, V, 1956, 352); — Я дотримуюся тієї думки, що, коли в спішній роботі в серйозність, — цю роботу ніколи не зробити так швидко, як треба (Юрій Яновський, II, 1958, 112).
 Спішний лист; Спішне повідомлення — лист, повідомлення, що їх терміново доставляють за призначенням. Поштар приніс спішного листа (Микола Трублаїні, II, 1955, 19); — Чортзна-що робиться! — занепокоївся тамбовський губернатор, одержавши раптом спішне повідомлення (Олександр Довженко, I, 1958, 396).

2. Який здійснюється, робиться швидко, квапливо. Почались спішні, але спокійні збори в дорогу (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 55); Надто спішних висновків Білозуб робити не хотів (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 110);
//  Швидкий, квапливий (про ходу, кроки і т. ін.). — А ви тут глядіть, щоб до обіду було все готове, — наказав він Дарці й Якову і подався спішною ходою до стайні (Леся Українка, III, 1952, 666); Ішли [війська] спішним маршем, дні і ночі, майже не відпочиваючи (Олесь Гончар, I, 1954, 60); З коридора долинули спішні легкі кроки (Олекса Десняк, Опов.., 1951, 49);
//  рідко. Який минає, проходить швидко, непомітно. Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 275).
 Спішним порядком — терміново, негайно. Спішним порядком будувалася спеціальна залізнична вітка, щоб можна було доставляти по ній з глибини Криму будівельні матеріали (Олесь Гончар, II, 1959, 353).

3. розм. Моторний, спритний (про людину). Хапкий, верткий, в'юнкий та спішний на вдачу, він і в Звичайний час все чогось ніби кудись хапався, кудись поспішав, вертівся, метушився (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 249).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 534.

Коментарі (0)