в означеннях
Тлумачення, значення слова «спів»:

СПІВ, у, чол.

1. Дія за значенням співати. Катря припинилася. — Що він таке співає? — спиталася, вжахнувшися співу того: — що він співає? (Марко Вовчок, I, 1955, 203); Кожної суботи у нас збиралися гості і починались співи гуртом (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 34); Обірвала [Марія] спів (Андрій Головко, II, 1957, 100); В голосі хлопця під час співу чується і радість, і непевність (Михайло Стельмах, II, 1962, 205); — Спів пташині потіха одна, — Хоч голодна, співа веселенько, Розважає пташине серденько (Леся Українка, I, 1951, 61); Стояв би тут і слухав дотемна Невгавний вітру спів: весна, весна, весна (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 50);
//  Звуки, утворювані цією дією; наспів. Дуже приємненько було йому чути, що у хаті співав голосок, а вітер заносив теплим повівом і спів, і слова (Марко Вовчок, I, 1955, 310); Здалека доносились різні співи: — то співали парубки та дівчата, сходячись на «вулицю» (Леся Українка, III, 1952, 477); На задній підводі хтось співав. Повільний, журливий спів далеко лунав над імлистими луками... (Олесь Гончар, III, 1959, 183).

2. Виконання пісень, арій і т. ін. як мистецтво, заняття. Ходив старий на торг у Київ да, попавши там десь дідуся, зараз і загарбав його до Череваня: дуже кохавсь Черевань у його співах (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 195); Шкода, що я 10-го повинний їхати.. і через те не можу намилуватися, певне, добрячим співом Лисенківського хору (Панас Мирний, V, 1955, 396); Слуху Юра не мав. Він немилосердно фальшивить. Його співи — це просто лемент і вереск (Юрій Смолич, II, 1958, 12); Вечір був чомусь особливо зворушливий. Усім добором репертуару, характером виконання, настроєм лагідної засмученості.. сольного співу (Терень Масенко, Роман.., 1970, 321); Гуртовий співневід'ємна частина побуту нашого народу, його життєва необхідність (Народна творчість та етнографія, 2, 1966, 60);
//  перев. мн. Предмет викладання в школі. Більшість викладачів музики і співів творчо проводять уроки, озброюють учнів знанням основ музичного мистецтва, розвивають їх музичні здібності (Комуніст України, 7, 1964, 47); Він може викладати спів у школі (Юрій Яновський, V, 1959, 179).

3. рідко. Те, що виконують голосом, голосами (пісня, мелодія і т. ін.). Хор співав партесні співи (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 368); На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала (Леся Українка, I, 1951, 43); Як їй мило співи колискові Та вплітати в перші сни синкові! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 29).
Лебединий спів див. лебединий.

4. перен., поет. Творчість поета, який символічно виступає в образі співця. Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (Павло Грабовський, I, 1959, 189); Рідна земле, щаслива й багата, Мій уклін тобі, мій тобі спів! (Максим Рильський, III, 1961, 139).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 513.

Коментарі (0)