СПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. неперех. Видавати
голосом музичні звуки. Мені наче сниться, що хитав
мене хтось у колисці і співав надо мною тихесенько
(Марко Вовчок, I, 1955, 3); — То й не заспіває ніхто?.. — Я не
вмію співати (Панас Мирний, III, 1954, 182); В одному місці
хором співають, а в другім не клеїться (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 239); Діти намагаються співати басами (Олександр Довженко,
II, 1959, 92); * Образно. Співає Маланці колос, сміється
лука ранніми росами, дзвоном коси (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
42); Як він може зубрити зараз, в такий вечір, коли співає
все навкруги і він сам повен почуття нового, не знаного
досі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 104); Гуркочуть заводи
могутнії, Співає щаслива земля (Олесь Донченко, II, 1956, 373);
Іскрився перед очима, дзвенів, співав веселий весняний день
(Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 216);
// Уміти голосом передавати
мелодії, маючи для цього відповідні природні дані.
[Надежда Петрівна:] Я вже од вашої тіточки
довідалась, що ви співаєте (Леся Українка, II, 1951, 68);
//
Виступати зі співом професійно (на естраді, в опері і т. ін.).
Приїздив Шаляпін. Приїхав.. з Монте-Карло, де він
тепер співає (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 425); — Голос в цього
Андрійка прямо з серця жили вимотує. Тільки в
імператорському театрі співати (Михайло Стельмах, II, 1962, 58);
// Професійно займатися співом; систематично брати
участь у якомусь хорі. Чи наші діти співають в хорі?
Опиши мені, як все пройде у Вас (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 310);
// перен. Говорити, читати співучо, розтягуючи слова,
як при співі. Тепер тільки почув [Карпо Петрович]
дзвінкий хлоп'ячий голос, який безперестанку співав:
— Сім раз по вісім — п'ятдесят шість... (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 367); Набравшись духу, затяг [Хаєцький]..: —
Товаришу гвардії старший лейтенант! — Антонович давно
вже помітив, що Хома починає отаким манером співати
всякий раз, коли йому від чогось боляче і прикро на
душі (Олесь Гончар, III, 1959, 309).
Співати до сну — виконуючи колискову пісеньку,
присипляти кого-небудь. Утомившись, лягав [Іван]
десь під сіном,.. і співали йому до сну тай будили його
своїм дзвоном гірські потоки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 307);
Співати до танців див. танець.
2. перех. і про кого — що. Голосом виконувати
якийсь музичний твір. Ідуть шляхом чумаченьки,
Пугача співають (Тарас Шевченко, I, 1963, 31); Сліпий кобзар
під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем, а другий кобзар
чутно, як грає і співає про Морозенка (Марко Вовчок, VI, 1956,
231); Молодиці жартували, сміялись, співали пісень,
аж луна розлягалась по полю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 59);
Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! (Леся Українка,
I, 1951, 40); Десь співали пісню на селі дівчата (Іван Гончаренко,
Вибр., 1959, 30); Дівчинка сиділа на печі і співала кошові
колискову (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 540);
// Виконувати партію
в музичному спектаклі. З давніших знайомих є тут,
окрім Гриневецького, Білінський (той, що «партію
Смока» мав співати) (Леся Українка, V, 1956, 338).
♦ Співати відхідну (одхідну) кому, чому — вважати
кого-, що-небудь приреченим на загибель, прощатися
з кимсь, чимсь назавжди. Топить, топить, топить... —
співають йому відхідну комиші з правого боку. — Погибель,
гибель, гибель... — підхоплює ліве крило (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
367); Неабиякі, не прості то були похорони, то
дворянство ховало свого предводителя, то панство співало
одхідну своїм розкошам (Панас Мирний, IV, 1955, 202); Співати
лазаря: а) просити милостиню; жебракувати. Хома з
Паньком Живуть було панками. На старість прожились:
обидва з торбинками Співали лазаря — і вмерли
під тинком (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 143); — Подивися на себе!
На кого ти тепер став схожий: .. не то пасічник, не то
дяк, не то лірник, що співає лазаря на ярмарках
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 393); б) скаржитися, прикидатися
нещасним, обійденим долею. На другий ранок він став
співати перед сестрою лазаря, який він нещасний (Панас Мирний,
I, 1949, 371); — Цвітете, як повна рожа, рум'янець
на всю щоку! І з лиця не старі і душею молоді! Годі
вам лазаря співати! Ще й заміж підете, — говорила
Христина (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 33).
3. неперех. Щебетати, свистіти, кукурікати і т. ін.;
мати здатність щебетати, свистіти, кукурікати і т. ін.
(про співочих і деяких інших птахів). На небі хоч би тобі
хмариночка; пташечки співають веселенько (Квітка-Основ'яненко
II, 1956, 225); Он деркач кричить у лузі, Соловей
співа в кущах (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 143); Жайворонок
співав, аж луна йшла під блакитне небо (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 75); От ми: «Кукуріку!» — він дума На нас,
що то півень співа (Леся Українка, IV, 1954, 102); Співає
перепілка (Максим Рильський, I, 1960, 187); — Чуєш? — Чую.
Лебеді співають... (Михайло Стельмах, I, 1962, 470);
// перен.
Утворювати звуки за допомогою крилець, ніжок і т. ін.
(про комаху). Тихо бриніла.. муха на шибі. То замовкала,
повзаючи по склі, то знов співала.., заплутавшись
в складках занавіски (Гнат Хоткевич, II, 1966, 132); Ти в небі
бачив голубів, Чув, як співають бджоли (Леонід Первомайський, II, 1958,
51).
Перші (другі, треті) півні співають див. півень;
Співати півнем див. півень.
4. неперех., перен. Мелодійно звучати, видавати
співучі звуки (про музичний інструмент, дзвінок, гудок
і т. ін.). Ти пам'ятаєш, як в пітьмі Баян на палубі
співав..? (Леонід Первомайський, II, 1958, 114); Десь на скелях співали
фанфари (Яків Баш, Вибр., 1948, 40); — Отак заводські
гудки у нас над Дніпром: на дощ — хриплять, а на добру
погоду — співають лунко (Олесь Гончар, III, 1959, 284); Співає
дзвоник у світлих і чистих коридорах, діти біжать у
просторий клас (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 79); Кришталь співає
від кожного дотику (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 65);
//
Видавати високі протяжні звуки при певній дії (про робочий
інструмент, пристрій і т. ін.). Погляньте: ось житло
трудящої людини.. Співають тут ввесь день фуганки
голосні І стружки золоті звиваються й зміяться...
(Максим Рильський, I, 1956, 95); Співала пилка, дзвеніли
сокири, сипалася тирса, стружки, тріски (Микола Рудь, Гомін..,
1959, 68);
// Подавати сигнали (про поїзд, автомашину
і т. ін.). Десь співала електричка, протинаючи тьму
полів (Василь Кучер, Голод, 1961, 452); Не дзвонять трамваї,
не мерехтять барвисті реклами, не співають авто...
(Олесь Гончар, III, 1959, 246);
// Видавати тонкі звуки,
розсікаючи повітря (про кулю, стрілу і т. ін.). Довкола
тоненькими голосами співали кулі (Петро Панч, В дорозі, 1959,
95);
// Видавати звуки, схожі на скрип, свист і т. ін.
Піски тьохкають, піски співають під ногами прохожого
(Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 3); У надвечірній тиші скрипучо
співав сніг під Мстиславовими чобітьми (Антон Хижняк,
Д. Галицький, 1958, 242);
// безос. Стояли морози, сніги
лежали білі.. Під ногами співає, під саньми тріскотить
(Степан Васильченко, II, 1959, 143);
// Густи, завивати (про вітер,
хуртовину і т. ін.). Вітер почина грати на далекім
воринні. Дзз... тонко співає він в одколоту скалку, докучно
бринить, як муха... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 321); В степах
вітри співають лунко, метелиця веде танець (Наталя Забіла,
У.. світ, 1960, 26); Співала над нами завія зимова (Леонід Первомайський,
II, 1958, 417);
// безос. Вітер з години на годину
дужчав.. Жалібно співало в димарі (Панас Мирний, III, 1954, 11).
5. неперех., перен. Бути перейнятим радісним збудженням,
хвилюванням, захопленням і т. ін.;
// ким, чим.
Сповнюватися якими-небудь мелодійними звуками, пташиним
щебетом і т. ін. Солов'ями рідний гай співав (Максим Рильський,
I, 1956, 297); Небо співало жайворонками (Олесь Гончар,
II, 1959, 441); Жовтогаряче поле.. співав косами,
сріблиться серпами (Михайло Стельмах, II, 1962, 408);
// Бути
особливо слухняним у чиїхось вправних руках, у того,
хто діє, працює натхненно, з піднесенням (про знаряддя
праці, робочий інструмент, матеріал і т. ін.).
Сокира грає й співає у нього в руках. Він усе
робить нею, мовби то була третя рука (Гнат Хоткевич, II,
1966, 354); Залізо й дерево аж співали в діда, поки
сила не повиходила з його рук (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді..,
1964, 23).
Душа співає (співала); Серце співає (співало); Все
(щось) співає (співало) у кому, у кого — хтось має
(мав) піднесений настрій, відчуває (відчував) радість,
щастя. Весь час душа співає (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 358);
Батько Дніпро тече собі — спокійно, і ліси на горах
стоять, як на картині художника, — просто душа
співає од такої краси... (Юрій Яновський, I, 1954, 65); Серце
старого гірника співало, солодко щеміло від радісного
передчуття (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1948, 90); Йому раптом
зробилося легко і навіть весело. «Додому! Додому!» —
співало все в ньому (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 58).
6. перех. і про кого — що. Прославляти, оспівувати
в своїх віршах, піснях і т. ін. кого-, що-небудь. Не все
співати нам про квіти Та любуватися Дніпром...
Година — дбать про шлях освіти, Люд забезпечити добром
(Павло Грабовський, I, 1959, 166); Прочитавши його [оповідання],
Ви, може, добродію, здивуєтесь: що це на старість
почав я про кохання співати? (Панас Мирний, V, 1955, 375);
Я своїм трудом твій труд співаю (Петро Дорошко, Тобі, народе..,
1959, 6); Співа [поет] про Рим, згубивши міру. А про
того будівника, Що збудував йому квартиру, — Не
проспівав ще ні рядка! (Степан Олійник, Карась.., 1961, 55).
♦ Співати гімн (гімна, славу і т. ін.) кому, чому —
славити, прославляти кого-, що-небудь. Я співаю гімна
тобі, моє велике місто! (Юрій Яновський, I, 1958, 108); Співайте
їм [звитяжцям] славу, поети (Володимир Сосюра, I, 1957, 458);
Співати дифірамби див. дифірамб; Співати осанну див.
осанна; Співати хвалу кому, чому — хвалити, вихваляти
кого-, що-небудь. Вона [усмішка] так змінювала
Катерину, що декому здавалось: не так уже Брага, може,
й перебільшував, співаючи дружині хвалу... (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 277).
7. перех. і неперех., перен., розм. Говорити, твердити
що-небудь (перев. довго або улесливо). До нього з
розпитками, так він знай своє співа усе: «..Дай, таточку,
грошей» (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 251); Не так би був іще
співав шановний волецький господар, якби був знав, що
роблять хлоп ята, вирвавшися з його рук (Іван Франко, VI, 1951,
147); Вона за ним убивалася, сумувала, плакала. Та він
того не чув, не бачив. Він тепер знай співає про неправду
людську (Панас Мирний, I, 1949, 399); Вчора йому на ковзанці
«Левку, миленький» співала [Христина], а сьогодні вже в
дурні шиє (Михайло Стельмах, I, 1962, 152).
♦ З чужого голосу співати див. голос; Співати в
інший тон; Співати інакше (інше і т. ін.) — говорити
не те, що раніше, висловлювати іншу думку. Маруся
широко розкрила очі на свою маму. Вчора мати нарікала,
що Ломицький прийшов в гості до їх в піджаку, неначе
до міщан, а сьогодні співає зовсім в інший тон і трохи
не лає Ломицького за той фрак (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 27);
Співати в один голос; Співати тієї [ж] — говорити,
повторювати те саме. Турбувався [Лушня] тільки про
одно: коли б перше Чіпки побачитись з Петром та Якимом
та наструнчити їх, щоб уже в один голос співали...
(Панас Мирний, I, 1949, 314); Одно затялося, каже, що не буде
вкупі жити, а друге й собі тієї співає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
33); Співати іншої пісні (іншу пісню) див. пісня; Співати
не тієї (не тії) — говорити, діяти інакше, ніж було
сказано раніше. [Перепадя:] Тепер, бачите, його
вдова не тії співає. Покосив я сінце, а вона вийшла з
синами.. та й не попуска мені те сіно брати (Панас Мирний,
V, 1955, 124); Співати такої (якої) — говорити саме
так; говорити щось несподіване, дивне. — Нащо вам
розводити ті воли та плуги: ви вже старі, — такої
співав зять (Нечуй-Левицький, III, 1956, 200); — Бач, якої
співа! — дума Храпко (Марко Вовчок, VI, 1956, 279).