в означеннях
Тлумачення, значення слова «співчувати»:

СПІВЧУВА́ТИ, аю, аєш, недок.

1. Чуйно ставитися до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. Про нього говорять, йому співчувають, за ним плачуть і пишуть йому довгі й ніжні листи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 409); Нічого порадити тобі не могла, бо я не вмію радити, а тільки розуміти і співчувати (Леся Українка, V, 1956, 345); Антін від усієї душі співчував лиху Семків.. Вони билися, мов риба в сітях, щоб прогодувати десять ротів (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 12).

2. Прихильно, доброзичливо ставитися до кого-, чого-небудь; схвалювати щось. Не у всьому я можу цілком співчувати Вам [О. Кобилянській], так, напр., я не поділяю Вашого нітчеанства [ніцшеанства], бо сей філософ ніколи не імпонував мені яко філософ (Леся Українка, V, 1956, 266); — Ви не ображайтеся на мене, будь ласка, товаришу Бачура, я співчуваю вашим думкам, але... не вірю. Розумієте? Я не вірю, що вас хтось підтримує (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 54);
//  Підтримувати діяльність, напрям якої-небудь організації, партії, бути ідейно близьким до неї. Маси співчувають більшовикам, стаючи всюди на шлях революції (Ленін, 39, 1973, 135).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 522.

Коментарі (0)