в означеннях
Тлумачення, значення слова «співець»:

СПІВЕ́ЦЬ, вця, чол.

1. Той, хто складає вірші; поет. Назвав [Джамбул] Пушкіна «всенародним акином», тобто всенародним співцем (Максим Рильський, X, 1962, 18); Своєю творчістю Шевченко довів всьому світові, чий він син і чий співець (Комуніст України, 5, 1961, 80); Любили ямб співці великі І шліфували, мов граніт. Він виражав і серця крики, І спів душі, і цілий світ (Любомир Дмитерко, Київські кручі, 1962, 106);  * Образно. Народ наш — співець: він живе — мов співа про майбутнє (Ігор Муратов, Ідуть.., 1951, 96);
//  кого, чого. Той, хто зображує, оспівує, прославляє кого-, що-небудь у літературі, музиці, живопису і т. ін. Франко наче спочиває на дітях од моря сліз і горя, співцем якого він зробився (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 39); — Я став Донеччини співцем. Я вийшов з піснею із бою і на перо зміняв багнет (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 150); Народ бачить у своїх художниках співців героїчної творчої праці (Літературна газета, 4.IV 1961, 1).

2. Те саме, що співак 1. Він співав з вібрацією в голосі, нахмуривши брови і підвівши чоло, як подобав молодому співцеві (Леся Українка, III, 1952, 585); Раніше ці народні співці [кобзарі] завжди співали на ярмарках та базарах (Олесь Донченко, VI, 1957, 238); [Мелешко:] Я дійсно деякий час співав у опері, проте... [Лісова:] Ми вас полюбили вже давно — як .. прекрасного співця (Іван Кочерга, II, 1956, 488); Розбудить їх незабаром соловей — Співець гаїв понаддніпрових (Павло Усенко, Лави.., 1948, 73).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 517.

Коментарі (0)