в означеннях
Тлумачення, значення слова «співвітчизник»:

СПІВВІТЧИ́ЗНИК, а, чол. Людина, що має спільну в ким-небудь вітчизну. Білів його красень корабель у водах найвіддаленіших архіпелагів, білосніжно сяяв під пальмами таких островів, де раніш нога його співвітчизників не ступала (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 198); Перша людина, яка проникла в космос, — це наш співвітчизник, громадянин Союзу Радянських Соціалістичних Республік Юрій Олексійович Гагарін (Радянська Україна, 14.IV 1961, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 517.

Коментарі (0)