в означеннях
Тлумачення, значення слова «спізнавати»:

СПІЗНАВАТИ, паю, наєш, недок., СПІЗНАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Виявляти в кому-, чому-небудь когось знайомого або щось знайоме; упізнавати. Брат сестри не спізнав (Павло Чубинський, V, 1874, 918); Ти ж мовчки сиділа, й не міг Тебе я спізнати відразу (Володимир Самійленко, I, 1958, 127).

2. Набувати знань в якійсь галузі; пізнавати, вивчати що-небудь. — Як чоловік сам сіє, сам оре, сам сапає, — спізнає все ліпше (Ольга Кобилянська, II, 1956, 164); — Ти у світ іди, Милий синочку, Ти усе спізнай (Степан Руданський, Тв., 1956, 68); — Як не може свиня на небо подивитися, так їм спізнати грамоту (Панас Мирний, I, 1954, 154).

3. Одержувати відомості про кого-, що-небудь; бути, ставати обізнаним з чимсь, відносно когось. [Кіндрат:] Як якийсь.. праправнук наш Своїх дідів спізнати забажає, То знайде він звістки про нас усякі (Володимир Самійленко, II, 1958, 33).

4. перев. док. Зрозуміти суть кого-, чого-небудь. Погладив її панотець по головці, та, мабуть, не по-батьківськи, бо хоч мале було, а зараз спізнало, що він невеселий (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 9);
//  Виявити, викрити (щось таємне, заборонене). [Текля:] Ви ж розумний кавалер, то й подумали б, що буде, як люде спізнають, що я буду від вас гостинці... (Марко Кропивницький, I, 1958, 412);
//  Зазнати на власному досвіді, пережити щось. Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 293); Син коваля, рано осиротівши, спізнав він [І. Франко] усю гіркоту життя (Павло Тичина, III, 1957, 166); Хто, друзі, у мандрівках не бував.., Той добрості людської не спізнав (Максим Рильський, Зграя.., 1960, 32); Давно колись, у молоді роки, Охрім Півень спізнав хвилюючу й непереможну пристрасть: він шукав скарби (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 61); — Коли ти спізнаєш почуття кохання, тоді сам відповіси на своє запитання (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 108).

5. перев. док. Зустріти, вперше побачити кого-небудь; познайомитися з кимсь. Моя Параска, спізнавши мене, хорошим хазяїнам хліб повертала, а за мене подавала рушники (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 176); Там [у Варшаві].. Тувіма спізнав я Юліана (Максим Рильський, III, 1961, 271).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 525.

Коментарі (0)