в означеннях
Тлумачення, значення слова «спізнюватися»:

СПІЗНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко СПІЗНЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., СПІЗНИТИСЯ, спізнюся, спізнишся, док.

1. Приходити, приїжджати або наставати пізніше, ніж треба; запізнюватися. Роман став пізно вертатись додому, вранці все засипав, все спізнювався до роботи на поле (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 318); З якогось провулка вибігли двоє дівчаток, що, видно, спізнювалися до школи (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 284); Ніхто з братів.. На північні відправи не спізнявся, У божій службі не дрімав важкій (Іван Франко, XIII, 1954, 290); — Спізняються газети, де я живу (Володимир Сосюра, I, 1957, 337); — Пора, запрягайте, — чути було голоси, — щоб не спізнитись нам на станцію! (Степан Васильченко, I, 1959, 116); Спізнитися на виставу актор не може ніколи (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 8);
//  Затримуватися, бути де-небудь довше, ніж передбачалося. «Піду я хоч одвідаю свою матусю, — думав [Наталя].. — Може, востаннє попрощаюсь... Хоч побачу своє село.. Спізнюся, то мати проведуть» (Марко Вовчок, I, 1955, 100); Від обори, спізнившись, поспішає один серед пустки маленький гусій (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 58).

2. з чим і без додатка. Здійснювати, виконувати що-небудь пізніше, ніж треба. Не знав [Кузьма] ні любові, ні жадоби до землі.. Якось завжди спізнювався з оранкою і сівбою, сінокіс його перестоював (Михайло Стельмах, II, 1962, 296); Цар під старість оженився (За походами спізнився) І на горе, на біду Взяв царицю молоду (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 86).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 525.

Коментарі (0)