в означеннях
Тлумачення, значення слова «сплескувати»:

СПЛЕСКУВАТИ і СПЛІСКУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛЕСНУТИ, ну, неш і рідко СПЛЕСКАТИ, сплещу, сплещеш, док.

1. неперех. Рухаючись, видавати плескіт (у 1 знач.) (про річку, хвилю і т. ін.). Сплескує світанком .. річка (Микола Терещенко, Ужинок, 1946, 176); Ледве чутний сплескує Дунай (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 176); Аж ось рожева барва зникла, повіяв раптовий вітер, хвиля сплеснула голосніше (Леся Українка, III, 1952, 608); На озеречці залопотів крилами крижень, сплеснула вода і така тиша-тиша (Михайло Стельмах, I, 1962, 401);
//  безос. Андрій натрапив на шматок руди, розмахнувся і кинув його в темний простір перед собою. Трохи згодом десь далеко сплеснуло: на споді кар'єру була вода (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 395);  * Образно. Коні трусили дрібною ристю, на возах сиділо повно людей, і то з-поміж них сплескував спів (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 191); Сів [Іван] під стіною жита.. Тут було затишно, вітер сплескував над головою, поскубуючи чуб (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 103);
//  Б'ючи по воді, піднімаючи хвилю, створювати плескіт (про риб, птахів і т. ін.). Рясними хвильками мерехтіла ріка, на поверхні якої розпливалися кола в місцях, де сплескувала риба (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 213); Ні листочок не шелесне, Ані рибонька не сплесне (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 112);  * Образно. Хто так любить життя і весну щирим серцем своїм молодим, коли місяць від щастя сплесне в водах неба веслом золотим? (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 44);
//  перен. Раптом виникати, поширюватися (про звуки). Короткий посвист сплеснув раптом з-під дерев (Юрій Смолич, II, 1958, 88); Надривний голос сплеснув неждано високим «ой» і зразу ж обірвався (Михайло Стельмах, II, 1962, 200); Сплеснув притишений сміх дівочий серед голубої сутіні (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 120); Незабаром у третьому купе сплеснула легкокрила пісня (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 171).

2. неперех. Утворювати звуки, махаючи, ударяючи крильми (про птахів). Розвіялися тучі, сплеснув крильми осінній птах (Ігор Муратов, О. Горбань, 1938, 55);  * Образно. Весна прийшла, на синьому Дунаю Сплескала лебединими крильми (Іван Франко, XI, 1952, 247);
//  Стискаючи повітря і ударяючись об щось, утворювати звуки (про крила). В курнику знову налякано сплескують дужі крила, й різкий, задерикуватий голос птиці ще раз крає сонну тишу (Володимир Бабляк, Літопис.., 1961, 4); Барвисті крила Широким помахом угору здійнялись І сплеснули... (Леся Українка, I, 1951, 134).

3. неперех. Ударяючи чим-небудьоб щось, видавати характерні звуки плескоту, ляскоту і т. ін. Великий, головатий.. бичок [риба] сердито сплескував хвостом, плигав на дні баркаса (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 67); Натовп сплеснув тисячами працьовитих рук (Григорій Епік, Тв., 1958, 349). Сплескувати (спліскувати, сплеснути) руками у (в) долоні, долонями, у (в) долошки і т. ін.) — звівши руки, ударяти злегка в долоні, перев. під впливом якогось сильного почуття або з метою привернення уваги до себе. Івась узявся у боки і пішов викрутом по хаті.. Як та дзиґа, крутився він на одному місці, пристукував ногами, сплескував руками (Панас Мирний, I, 1954, 201); [Мартіан:] Що сталося? [Ардент:] Я статую розбив. (Мартіан сплескує руками) (Леся Українка, III, 1952, 316); — Ой боже ж мій! — сплескувала руками Федора. — Яка ж ти стала... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 279); Під повіткою лежала здута, мов гора, руда корова, на неї.. падала, вилася, в землю билася розчіпчена, розхристана Гапа; дві-три сусіди й собі вигукували, божкали, спліскували у долоні (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 70); Як сплесне Чайчиха руками, як заплаче! — Господи милий! За що моєму дитяті щастя нема! (Марко Вовчок, I, 1955, 219); Трохи не посварилися — кому ким бути, бо всі хотіли бути «гидким каченям». Та бабуся тричі сплеснула в долоні, і всі замовкли (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 27); Павло махнув байдуже рукою, а тоді сплеснув раптом долонями, мов щось згадав, і голосно засміявся (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 4); Перебирав-перебирав [сотник], думав-думав... далі як сплесне у долошки, як загомонить сам собі у хаті (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 153).

4. перех. Викидати назовні, наверх те, що легше за воду, яка плеще, вирує.  * Образно. Натовп клекоче, як казан з окропом, сплескує гаряче шумовиння сміху (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 537.

Коментарі (0)