в означеннях
Тлумачення, значення слова «сплячка»:

СПЛЯ́ЧКА, и, жін.

1. Стан різко пониженої життєдіяльності організму, що настає у деяких ссавців у несприятливі для них пори року. Під час сплячки [тварин] такі процеси життєдіяльності організму, як дихання, виділення, загальмовуються, а харчування не відбувається зовсім (Знання та праця, 3, 1969, 11); Під час зимової сплячки температура тіла тварин дуже знижується, вони менше споживають кисню і довгий час не живляться (Хлібороб України, 5, 1966, 47); Факел упав на звіра .. Біль і жар розбудили з зимової сплячки і протверезили звіра (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 86);  * Образно. Земля неначе от-от позіхне, пробуджуючись від морозяної та буряної сплячки (Іван Ле, Право.., 1957, 275); Ніч липнева зводиться від сплячки (Андрій Малишко, II, 1948, 14);
//  Оціпеніння холоднокровних тварин, що нагадує сон. Коли суворі чукотські морози до дна проморожують ріки, чорна рибка теж закопується у мул або… просто вмерзає у лід. Настає «зимова сплячка» (Наука і життя, 11, 1964, 19); Прокидається саламандра від зимової сплячки на початку квітня (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 33); У жарку пору слимак за допомогою слизу, який швидко підсихає, приклеює черепашку до стовбура чи гілки дерева і впадає в сплячку (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 31); Рання весна — найсприятливіший час для лову змій. Прокинувшись від зимової сплячки, вони поки що малорухливі (Вечірній Київ, 28.III 1968, 4).

2. розм. Важкий, непробудний сон; непереборна сонливість. Вже при обіді знесилювала його сплячка; ледве додержував [витримував] до кінця (Лесь Мартович, Тв., 1954, 239);
//  перен. Стан душевного оціпеніння, апатії, пасивності, бездіяльності. Прокинувся народ від .. сплячки і люто кинувся бити крамарів, мурз, работорговців і лихварів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 452); Кипуча Тамарина натура болісно переносила вимушену сплячку. Вона хотіла ще більше діяти, робити так, щоб видно було плоди її старань (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 94).

3. мед., розм. Те саме, що Сонна хвороба (див. сонний). Під час укусу цієї комахи [мухи цеце] в людську кров потрапляють дрібні паразити, що спричиняють невиліковну, як на сьогодні, хворобу — сплячку (Наука і життя, I, 1969, 38).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 545.

Коментарі (0)