в означеннях
Тлумачення, значення слова «сплячий»:

СПЛЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до спати. Просто проти дверей, на блакитній ковдрі ліжка спокійно [лежить] спляча Галя (Іван Кочерга, II, 1956, 465); До узголів'я сплячих поруч Остапа і Андрія схилилася мати (Олександр Довженко, I, 1958, 222); Комендант не спромігся ні на що інше, як наказати капралові обернути сплячого на животі .. на спину (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 287); — Тимку, вставай! Світає вже, — розштовхувала Уляна сплячого сина (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 7); Горобці верещали по вербах, збираючи сплячі хрущі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 113); Тишу сплячого села до решти сполохало безладне кукурікання півнів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 247);
//  у знач. ім. сплячі, чих, мн. (одн. сплячий, чого, чол.; спляча, чої, жін.). Ті, що сплять. Бійці посунули за ним, обережно переступаючи через сплячих (Олесь Гончар, III, 1959, 253); Сплячі солодко хропіли (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 186); Перший, хто трапився .. нашим подорожнім, був запорожець, що спав посеред самої дороги.. Намилувавшись сплячим, Бульба пробирався далі тісною вулицею (Олександр Довженко, I, 1958, 227).

2. у знач. прикм. Який перебуває в стані повного спокою, нерухомий. Поміж гожими сплячими голівками молодих грибків лежали свіжозогнилі трупи небіжчиків (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 11);
//  розм. Позбавлений жвавості, бадьорості; млявий. — Мабуть, я від того такий сплячий, що так багато їм, — розважав собі не раз Славко (Лесь Мартович, Тв., 1954, 240);
//  Який не проявляє себе. Ось людина, ..у якої не було нагоди для того, щоб у неї пробудилися глибинні якості її душі. Вони в ній сплять. Це людина з сплячою совістю, вона дозволяє собі ганебні вчинки (Олександр Довженко, III, 1960, 332).
Спляча брунька — брунька, що звичайно не розвивається у пагін. За здатністю до проростання бруньки поділяють на нормальні і сплячі. Нормальні бруньки проростають у наступному після утворення році, сплячі можуть багато років не розвиватися (Виробнича енциклопедія садівництва, 1969, 46).

3. у знач. прикм. і розм. Який викликає сон; снотворний. Пан третього вечора вилляв попід постіль сплячий напій, ліг і прикинувся, що спить (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 146).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 545.

Коментарі (0)