в означеннях
Тлумачення, значення слова «сплющувати»:

СПЛЮЩУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛЮЩИТИ, щу, щиш, док., перех.

1. Здавлюючи, натискуючи, ударяючи і т. ін., робити плоским; розплющувати. У 1507 р. два італійці.. винайшли геніальний метод виробництва скляних дзеркал. Плитку скла виготовляли з валка [шматка циліндричної форми], який розтинали і сплющували (Знання та праця, 8, 1973, 28);
//  безос. Один вагон сплющило, як консервну банку, перекосило двері і вікна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 347);  * Образно. Біль бив стопудовими молотами, сплющував тіло (Павло Загребельний, День.., 1964, 288); Турн і сам був розбишака І Лика сплющив в один мах (Іван Котляревський, I, 1952, 236).

2. у сполуч. із сл. очі, повіки і т. ін. Прикривати (очі) повіками; заплющувати. Лев нагнувся, сплющив очі, Стоїть, ані писне... (Степан Руданський, Тв., 1956, 173); — В тій курявій зоряній млі — тільки сплющу очі — пахнуть мої юні, мої перші фіалки (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 44);
//  Тісно стулювати що-небудь, щоб не допустити проникнення рідини. Вушні раковини [бобра] мають м'язи, які при пірнанні сплющують їх, не пропускаючи воду (Вечірній Київ, 11.VII 1957, 4).
Сплющити [навіки] очі — померти. Краялось серце, вмерзали сльози, Поки не сплющив навіки очі. Побіжать дітки із хати в клуню: — На кого кинув ти нас, татуню? (Павло Грабовський, I, 1959, 333).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 545.

Коментарі (0)