в означеннях
Тлумачення, значення слова «сплохувати»:

СПЛОХУВАТИ, ую, уєш, док., розм. Припуститися помилки; схибити. — Звісно, нове діло, то трохи був і сплохував, тепер поправлюся (Степан Васильченко, I, 1959, 89); — Пізнаю ковалівський рід, — тихо усміхнувся вчитель. — Всі за правду стоять.. От тільки Павло трохи сплохував, мало своєї Катрі з рук не випустив... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 120); Певне, тепер тільки розшолопав [Коростилевський], як по-дурному повівся. Мусив би й оком не моргнути: нічого, ніякої Лізи не знає й не відає. Вперше в житті отак сплохував... (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 202);
//  Виявитися не на рівні своїх можливостей. Важкувато було всій п'ятірці дівчат, а надто останніми днями. Та нусто не сплохував: завтра Микола Дмитрович побачить, що і хіміки-аналітики, і лаборантки справдили його довір'я (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 341); Розпалений Олексій смикнув облюбований ним сніп і... не витягнув.. — Тепер.. буде балачок на все село, як сплохував Кіндратів Альошка (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 21); — Я думав, що в тебе буде більше видержки. Та, мабуть, не під силу тобі звання чемпіонки країни. Сплохувала... (В ім'я Вітчизни, 1954, 25);
//  перед ким—чим. Поступитися чимсь перед ким-, чим-небудь. — Чого я так сплохував перед ним? — думав Євген Вікторович (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 361).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 542.

Коментарі (0)