СПЛИВАТИ, аю, аєш, недок., СПЛИСТИ, спливу, спливеш; мин. ч. сплив, сплиля, ло; і СПЛИВТИ, ву, веш; мин, чол. сплив, спливла, ло; і рідко СПЛИНУТИ, ну, неш, док.
1. Пливучи, віддалятися, зникати з поля
зору. Тепер нічого того нема. Нема й не вернеться вже,
як не може ніколи вернутись на ріці піна, що сплива
за водою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 344); Читаючи, старий
часто спочивав і дивився на річку, на останні крижини,
що спливали геть (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 66);
Спливають Дніпра переливи (Микола Бажан, Нашому юнацтву,
1950, 9); * Образно. Колосальна енергія Волги протягом
багатьох століть даремно спливала в море (Радянська Україна, 14.IX
1950, 2);
// перен. Безслідно зникати, пропадати,
втрачатися для кого-небудь. Тяжкі часи настали в
родині Івана по смерті ґазди. Загніздилось безладдя,
спливали гаразди, продавались царинки одна по одній
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312); Як тільки господарство потрапило
до його рук, все почало непомітно спливати, наче
за водою (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 12); Каламарчики та
коробочки з дівочими чарами, томики віршів та романів,
дзеркальце в квітках — усе кудись спливло з маленького
столика, а на їх місці темніла тепер гора шкільних
книжок (Степан Васильченко, I, 1959, 219);
// перен. Проходити, не
затримуючись, не залишаючи помітних наслідків,
слідів. Я зрозумів, що тривоги минулі Для Брата не
сплинули без вороття (Леонід Первомайський, II, 1958, 428); Твоя краса,
мов час, мінлива, спливе, як по весні вода (Володимир Сосюра, II,
1958, 95).
♦ Багато (чимало) води сплило (спливло, спливе) —
те саме, що Багато (чимало) води утекло (утече) (див.
вода). Відтоді багато води сплило в Дніпрі і в Самарі,
але пригадуються події тих днів так виразно, наче
було це вчора (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 116);
Було, та сплило (спливло); Що було, те за водою сплило
(спливло); Що було, [й] те сплило (спливло) — щось
давно зникло, пройшло, минулося; чогось немає вже. — Що
там старе згадувать! Було, та спливло... (Іван Рябокляч,
Жайворонки, 1957, 106); — Що було, те за водою спливло,
Почнемо ми з Миколою жити й учитись заново (Юрій Збанацький,
Курилові о-ви, 1963, 84); У їх же що було, й те сплило,
а дядько ще придбав собі (Панас Мирний, IV, 1955, 136);
[Варвара:] А ти держись! Купи собі гітару, ти ж колись
так грав, що всі дівчата умлівали... [Ромодан:]
Що було в молодості, те.. спливло (Олександр Корнійчук, II, 1955, 302);
Спливати з рук — безслідно зникати, пропадати, утрачатися
для кого-небудь. Масний подільський чорнозем..
спливав з їхніх рук, як спливає весною прибережний пісок
(Михайло Стельмах, I, 1962, 281); Спливати (сплисти, спливти)
[за] водою — минати, проходити назавжди, без вороття.
За водою спливе в синє море Все, чим дійсність гірка
та сумна (Павло Грабовський, I, 1959, 335); Олімпіада Никанорівна
сумовито похитала головою, показуючи, що засмучена
тим, що її молодість уже спливла за водою (Юрій Збанацький,
Переджнив'я, 1955, 126). Горе вже пройшло, спливло
водою (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 126).
2. Легко рухаючись, пересуваючись, віддалятися,
зникати з поля зору. Північ б'є; спливають хмари;
Тоне місяць в тумані (Павло Грабовський, I, 1959, 286); Соломії
здалося, що з неба сплили хмари, а надворі зразу вияснилось
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 400); Їх [гір] чола покриває тінь
хмарини, Спливла вона — і пасмо світла рине І заливає
знов громади гір... (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 137);
// Поволі
віддалятися, зникати з поля зору (про нерухомі предмети
стосовно до тих, що рухаються). Сидимо у вагоні..
У вікна дивиться степ і все спливає, як безконечне море
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 234).
3. перен. Поволі, непомітно для кого-небудь минати, проходити (про час, пору). Час спливав, і вони [діти] собі росли та виростали одно одного краще (Марко Вовчок, I, 1955, 309); Як вода в Росі, спливали дні (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 101); Повільно спливали хвилини, цокаючи коліщатками в старому годиннику (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 204); — Ми й незчулися, як сплив час і перевалило за північ (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 158); [Всі (разом):] Зіроньки, квітоньки! Повертайтесь швидше до нас, — З вами вкупі, в гурті Сплине весело час (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 233).
4. Текти по чому-небудь униз; стікати, збігати. На
дні дебри росла трава, буйна, висока, бо сюди спливала
дощова вода (Лесь Мартович, Тв., 1954, 245); Хитнувся [Рустем]
і раптом схопивсь за бік. По пальцях спливала кров
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 154); Сльози спливають йому з очей
і зарошують обличчя (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 165); Дощ
барабанив по криші лімузина, спливав по вікнах (Любомир Дмитерко,
Розлука, 1957, 224); По обличчях їздців спливали патьоки
бруду, грязюка ліпилася на коштовну одіж (Павло Загребельний,
Диво, 1968, 231); Сплинули води брудними потічками,
прилетіли бузьки з далеких країн (Наталія Кобринська, Вибр., 1954,
172); Дві грубі сльози сплинули по її обличчю (Іван Франко, VI,
1951, 167); * Образно. Сон, що розслаблює тіло й душевні
знімає тривоги, Сплинув на нього (Гомер, Одіссея,
перекл. Б. Тена, 1963, 340);
// Танучи, підпливаючи
водою, сповзати по якійсь поверхні вниз (про сніг,
лід і т. ін.). Напровесні, коли спливають під промінням
сніги, починають набрякати соком бруньки на деревах
(Літературна Україна, 15.III 1968, 1);
// Звисати, спускатися вниз;
спадати. З-під шолома спливало довге і густе, сивіюче
вже волосся на його плечі (Іван Франко, VI, 1951, 58);
//
Розташовуватися в напрямі донизу (про складки, зморшки і
т. ін.). Від очних «мішків» .. шкіра її спливала до
підборіддя якимись нездоровими жовтуватими складками
(Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 324).
♦ Полуда з очей спливла див. око 1; Спливати
(спливти) з вуст (з язика) — легко, без зусилля або без
обдумування промовлятися. — Він мені ще тоді наврочив,
що я буду колись з голоду подихати. — І здійснилося,
брате, — сказав Швейк, у якого сьогодні мимоволі
спливали з вуст самі рими (Гашек, Пригоди.. Швейка,
перекл. Масляка, 1958, 602); Спливати (спливти) на
язик — з'являтися, виникати, щоб бути висловленою
вголос (про думку, фразу і т. ін.). Він.. базікав про все,
що йому спливало на язик, бо після вчорашнього дня з
неабиякого похмілля він відчував потребу виговоритися
(Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958,
585).
5. Зникати, сходити з чого-небудь (про рум'янець, фарбу і т. ін.). Вона думала й турбувалась і за себе, й за його, а найбільше за свою репутацію. Рум'янець сплив з її лиця (Нечуй-Левицький, V, 1966, 140); Максим став посередині, вирівнявся й провів рукою по лиці. Соромливість сплила з його, і воно стало поважне, навіть строге (Степан Васильченко, I, 1959, 102); Директор змінив маску. З обличчя спливла облесна чемність, і воно стало якимось більш людським (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 120).
6. чим. Знемагати, знесилюватися, проливаючи багато крові, сліз, поту і т. ін. Тієї ж ночі прогримів постріл з куркульського обріза, і Таран, спливаючи кров'ю, упав на порозі власної хати (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 118); — Дмитре, сину. Хіба я плачу, — спливаючи великими сльозами, ступила [мати] крок до сина (Михайло Стельмах, II, 1962, 207); На третій день сердешний Оксентій вже спливав потом. Не того, що в залі задушно було, а нутро не витримувало і душа просилася з тіла геть (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 637); — Коли б не добрі люди, що підібрали мене і непритомного відвезли до лікарні, я до ранку сплив би кров'ю (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 72); * Образно. Не спиться козакам. Тече поволі річ. Спливає зорями суха серпнева ніч (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 495).
7. Підніматися з глибини води або іншої рідини на
поверхню. З порома пірнають [діти]. Шубовсть — і
немає, Хто вирине далі — змагання в хлоп'ят. І раптом
спливають і регіт лунає, Виходять із річки засмаглі
до п'ят (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 107); В розпачі то кидалась
[риба] в морську глибину, то спливала до самої
поверхні (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 126); Щоб огірки не
спливали і весь час були в розсолі, на вкладене дно кладуть
невеликий гніт — кусок граніту або мармурової плити
(Українські страви, 1957, 408); За кожним його замахом ..
спливе поверх води його загоріле тіло та так і плигоне
вперед (Панас Мирний, IV, 1955, 318); Підводний човен сплив
посеред бухти (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 388); Так і сів [Біда]
у воду.. Поли шинелі у воді піднялись, сплили (Микола Трублаїні,
I, 1955, 49); Триматися всіма силами, аби не спливти
враз, несподівано. Бо тоді кінець — легені не витримають
(Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 45); Ой втонула дівчина,
втонула, Іно хусточка китаєва наверх сплинула (Павло Чубинський,
V, 1874, 368); * Образно. Аж ось і смеркло; місяць
сходить, На небі зіронька сплила (Павло Грабовський, I, 1959, 259);
Галас сплив над майданом (Олексій Кундзіч, Пов. і опов.,
1951, 47);
// перен. Виявлятися, проявлятися. Михайло
тільки думав, що втопить своє кохання, а воно не тонуло,
спливало наверх і кидало йому докори (Михайло Томчаній, Жменяки,
1964, 138); Докори і сварки підіймали стару ворожнечу,
наповерх [наверх] сплили забуті кривди й гріхи
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 96); Напевне інцидент з раднаркомівською
комісією мусив би якоюсь мірою спливти в обговореннях
роботи адміністрації будівництва (Іван Ле, Міжгір'я,
1953, 178);
// перен. Виникати, поставати,
уявлятися (про думку, згадку, спогад, образ, видіння
і т. ін.). Мимоволі сама по собі спливала іноді непрохана
думка, куди ж влучить перша [куля]? В скроню? В плече?
(Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 149); Сонце травня! Сонце
травня! І спливає згадка давня: Як ми йшли з прапорами
Святково зодягнені (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 125);
Якийсь час курили [Іраклій і Семен] мовчки, і, мабуть,
в цю хвилину перед очима їм спливали чарівні марева
(Андрій Головко, I, 1957, 282); Минуле спливало перед ними в
дивному тумані (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 268);
Андрій невідривно дивився услід колоні, але вже інші
видіння спливали перед його очима (Олекса Гуреїв, Наша молодість,
1949, 236); Зникнення Сергійка розтривожило Надію.
Мов наяву, сплив перед нею скривавлений, наскрізь
пробитий скалкою міни його батько — Павло Ходак
(Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 145); Образ дівчини, з тими
дивними очима, сплинув, як живий (Степан Васильченко, II, 1959,
112).
Спливати (спливти) наверх див. наверх; Спливати
(спливти) на думку див. думка; Спливати (сплисти,
спливти) в пам'яті (на пам'ять) — пригадуватися,
виникати в пам'яті. Спливали в пам'яті й розгорталися в
уяві цілі картини (Андрій Головко, II, 1957, 317); Все повільніше
й повільніше спливають на пам'ять цифри, голова
туманиться (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 220); В пам'яті знову
сплили Гандзючисі докірливі Василеві слова (Григорій Косинка,
Новели, 1962, 159); Ось і зараз спливло все в пам'яті;
і він перегортав свою власну ненаписану книгу життя
(Іван Цюпа, Краяни, 1971, 40); Спливати (сплисти, спливти)
в спогадах — пригадуватися; Спливати (спливти) в
уяві (перед очима, перед очі) — уявлятися. Образи
декабристів спливають в нашій уяві і при відвіданні
села Кам'янки на Кіровоградщині (Визначні місця України,
1958, 16); Живо так сплива Край незабутній перед очі
(Павло Грабовський, I, 1959, 309); Спливати (сплисти, спливти)
на ум див. ум.
8. тільки док., перев. із запереч. не. Пливучи, бути з ким-небудь на одному рівні. — Хай тобі всячина, Якиме! — перепочивши трохи, мовите ви. — 3 тобою не спливеш. А я думав, що ти тілько по-сокирячому і вмієш (Панас Мирний, IV, 1955, 318).
9. тільки док. сплисти і спливти, перех. Переплисти
вплав. Велять мені річку брести, широкую та глибокую.
Не сплисти, а ні збрести, ні очима перекинути
(Павло Чубинський, V, 1874, 456).
♦ Сплисти з розуму див. розум.