в означеннях
Тлумачення, значення слова «спливати»:

СПЛИВАТИ, аю, аєш, недок., СПЛИСТИ, спливу, спливеш; мин. ч. сплив, сплиля, ло; і СПЛИВТИ, ву, веш; мин, чол. сплив, спливла, ло; і рідко СПЛИНУТИ, ну, неш, док.

1. Пливучи, віддалятися, зникати з поля зору. Тепер нічого того нема. Нема й не вернеться вже, як не може ніколи вернутись на ріці піна, що сплива за водою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 344); Читаючи, старий часто спочивав і дивився на річку, на останні крижини, що спливали геть (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 66); Спливають Дніпра переливи (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 9);  * Образно. Колосальна енергія Волги протягом багатьох століть даремно спливала в море (Радянська Україна, 14.IX 1950, 2);
//  перен. Безслідно зникати, пропадати, втрачатися для кого-небудь. Тяжкі часи настали в родині Івана по смерті ґазди. Загніздилось безладдя, спливали гаразди, продавались царинки одна по одній (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312); Як тільки господарство потрапило до його рук, все почало непомітно спливати, наче за водою (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 12); Каламарчики та коробочки з дівочими чарами, томики віршів та романів, дзеркальце в квітках — усе кудись спливло з маленького столика, а на їх місці темніла тепер гора шкільних книжок (Степан Васильченко, I, 1959, 219);
//  перен. Проходити, не затримуючись, не залишаючи помітних наслідків, слідів. Я зрозумів, що тривоги минулі Для Брата не сплинули без вороття (Леонід Первомайський, II, 1958, 428); Твоя краса, мов час, мінлива, спливе, як по весні вода (Володимир Сосюра, II, 1958, 95).
Багато (чимало) води сплило (спливло, спливе) — те саме, що Багато (чимало) води утекло (утече) (див. вода). Відтоді багато води сплило в Дніпрі і в Самарі, але пригадуються події тих днів так виразно, наче було це вчора (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 116); Було, та сплило (спливло); Що було, те за водою сплило (спливло); Що було, [й] те сплило (спливло) — щось давно зникло, пройшло, минулося; чогось немає вже. — Що там старе згадувать! Було, та спливло... (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 106); — Що було, те за водою спливло, Почнемо ми з Миколою жити й учитись заново (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 84); У їх же що було, й те сплило, а дядько ще придбав собі (Панас Мирний, IV, 1955, 136); [Варвара:] А ти держись! Купи собі гітару, ти ж колись так грав, що всі дівчата умлівали... [Ромодан:] Що було в молодості, те.. спливло (Олександр Корнійчук, II, 1955, 302); Спливати з рук — безслідно зникати, пропадати, утрачатися для кого-небудь. Масний подільський чорнозем.. спливав з їхніх рук, як спливає весною прибережний пісок (Михайло Стельмах, I, 1962, 281); Спливати (сплисти, спливти) [за] водою — минати, проходити назавжди, без вороття. За водою спливе в синє море Все, чим дійсність гірка та сумна (Павло Грабовський, I, 1959, 335); Олімпіада Никанорівна сумовито похитала головою, показуючи, що засмучена тим, що її молодість уже спливла за водою (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 126). Горе вже пройшло, спливло водою (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 126).

2. Легко рухаючись, пересуваючись, віддалятися, зникати з поля зору. Північ б'є; спливають хмари; Тоне місяць в тумані (Павло Грабовський, I, 1959, 286); Соломії здалося, що з неба сплили хмари, а надворі зразу вияснилось (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 400); Їх [гір] чола покриває тінь хмарини, Спливла вона — і пасмо світла рине І заливає знов громади гір... (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 137);
//  Поволі віддалятися, зникати з поля зору (про нерухомі предмети стосовно до тих, що рухаються). Сидимо у вагоні.. У вікна дивиться степ і все спливає, як безконечне море (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 234).

3. перен. Поволі, непомітно для кого-небудь минати, проходити (про час, пору). Час спливав, і вони [діти] собі росли та виростали одно одного краще (Марко Вовчок, I, 1955, 309); Як вода в Росі, спливали дні (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 101); Повільно спливали хвилини, цокаючи коліщатками в старому годиннику (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 204); — Ми й незчулися, як сплив час і перевалило за північ (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 158); [Всі (разом):] Зіроньки, квітоньки! Повертайтесь швидше до нас, — З вами вкупі, в гурті Сплине весело час (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 233).

4. Текти по чому-небудь униз; стікати, збігати. На дні дебри росла трава, буйна, висока, бо сюди спливала дощова вода (Лесь Мартович, Тв., 1954, 245); Хитнувся [Рустем] і раптом схопивсь за бік. По пальцях спливала кров (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 154); Сльози спливають йому з очей і зарошують обличчя (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 165); Дощ барабанив по криші лімузина, спливав по вікнах (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 224); По обличчях їздців спливали патьоки бруду, грязюка ліпилася на коштовну одіж (Павло Загребельний, Диво, 1968, 231); Сплинули води брудними потічками, прилетіли бузьки з далеких країн (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 172); Дві грубі сльози сплинули по її обличчю (Іван Франко, VI, 1951, 167);  * Образно. Сон, що розслаблює тіло й душевні знімає тривоги, Сплинув на нього (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 340);
//  Танучи, підпливаючи водою, сповзати по якійсь поверхні вниз (про сніг, лід і т. ін.). Напровесні, коли спливають під промінням сніги, починають набрякати соком бруньки на деревах (Літературна Україна, 15.III 1968, 1);
//  Звисати, спускатися вниз; спадати. З-під шолома спливало довге і густе, сивіюче вже волосся на його плечі (Іван Франко, VI, 1951, 58);
//  Розташовуватися в напрямі донизу (про складки, зморшки і т. ін.). Від очних «мішків» .. шкіра її спливала до підборіддя якимись нездоровими жовтуватими складками (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 324).
Полуда з очей спливла див. око 1; Спливати (спливти) з вуст (з язика) — легко, без зусилля або без обдумування промовлятися. — Він мені ще тоді наврочив, що я буду колись з голоду подихати. — І здійснилося, брате, — сказав Швейк, у якого сьогодні мимоволі спливали з вуст самі рими (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 602); Спливати (спливти) на язик — з'являтися, виникати, щоб бути висловленою вголос (про думку, фразу і т. ін.). Він.. базікав про все, що йому спливало на язик, бо після вчорашнього дня з неабиякого похмілля він відчував потребу виговоритися (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 585).

5. Зникати, сходити з чого-небудь (про рум'янець, фарбу і т. ін.). Вона думала й турбувалась і за себе, й за його, а найбільше за свою репутацію. Рум'янець сплив з її лиця (Нечуй-Левицький, V, 1966, 140); Максим став посередині, вирівнявся й провів рукою по лиці. Соромливість сплила з його, і воно стало поважне, навіть строге (Степан Васильченко, I, 1959, 102); Директор змінив маску. З обличчя спливла облесна чемність, і воно стало якимось більш людським (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 120).

6. чим. Знемагати, знесилюватися, проливаючи багато крові, сліз, поту і т. ін. Тієї ж ночі прогримів постріл з куркульського обріза, і Таран, спливаючи кров'ю, упав на порозі власної хати (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 118); — Дмитре, сину. Хіба я плачу, — спливаючи великими сльозами, ступила [мати] крок до сина (Михайло Стельмах, II, 1962, 207); На третій день сердешний Оксентій вже спливав потом. Не того, що в залі задушно було, а нутро не витримувало і душа просилася з тіла геть (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 637); — Коли б не добрі люди, що підібрали мене і непритомного відвезли до лікарні, я до ранку сплив би кров'ю (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 72);  * Образно. Не спиться козакам. Тече поволі річ. Спливає зорями суха серпнева ніч (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 495).

7. Підніматися з глибини води або іншої рідини на поверхню. З порома пірнають [діти]. Шубовсть — і немає, Хто вирине далі — змагання в хлоп'ят. І раптом спливають і регіт лунає, Виходять із річки засмаглі до п'ят (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 107); В розпачі то кидалась [риба] в морську глибину, то спливала до самої поверхні (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 126); Щоб огірки не спливали і весь час були в розсолі, на вкладене дно кладуть невеликий гніт — кусок граніту або мармурової плити (Українські страви, 1957, 408); За кожним його замахом .. спливе поверх води його загоріле тіло та так і плигоне вперед (Панас Мирний, IV, 1955, 318); Підводний човен сплив посеред бухти (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 388); Так і сів [Біда] у воду.. Поли шинелі у воді піднялись, сплили (Микола Трублаїні, I, 1955, 49); Триматися всіма силами, аби не спливти враз, несподівано. Бо тоді кінець — легені не витримають (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 45); Ой втонула дівчина, втонула, Іно хусточка китаєва наверх сплинула (Павло Чубинський, V, 1874, 368);  * Образно. Аж ось і смеркло; місяць сходить, На небі зіронька сплила (Павло Грабовський, I, 1959, 259); Галас сплив над майданом (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 47);
//  перен. Виявлятися, проявлятися. Михайло тільки думав, що втопить своє кохання, а воно не тонуло, спливало наверх і кидало йому докори (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 138); Докори і сварки підіймали стару ворожнечу, наповерх [наверх] сплили забуті кривди й гріхи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 96); Напевне інцидент з раднаркомівською комісією мусив би якоюсь мірою спливти в обговореннях роботи адміністрації будівництва (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 178);
//  перен. Виникати, поставати, уявлятися (про думку, згадку, спогад, образ, видіння і т. ін.). Мимоволі сама по собі спливала іноді непрохана думка, куди ж влучить перша [куля]? В скроню? В плече? (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 149); Сонце травня! Сонце травня! І спливає згадка давня: Як ми йшли з прапорами Святково зодягнені (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 125); Якийсь час курили [Іраклій і Семен] мовчки, і, мабуть, в цю хвилину перед очима їм спливали чарівні марева (Андрій Головко, I, 1957, 282); Минуле спливало перед ними в дивному тумані (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 268); Андрій невідривно дивився услід колоні, але вже інші видіння спливали перед його очима (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 236); Зникнення Сергійка розтривожило Надію. Мов наяву, сплив перед нею скривавлений, наскрізь пробитий скалкою міни його батько — Павло Ходак (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 145); Образ дівчини, з тими дивними очима, сплинув, як живий (Степан Васильченко, II, 1959, 112).
 Спливати (спливти) наверх див. наверх; Спливати (спливти) на думку див. думка; Спливати (сплисти, спливти) в пам'яті (на пам'ять) — пригадуватися, виникати в пам'яті. Спливали в пам'яті й розгорталися в уяві цілі картини (Андрій Головко, II, 1957, 317); Все повільніше й повільніше спливають на пам'ять цифри, голова туманиться (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 220); В пам'яті знову сплили Гандзючисі докірливі Василеві слова (Григорій Косинка, Новели, 1962, 159); Ось і зараз спливло все в пам'яті; і він перегортав свою власну ненаписану книгу життя (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 40); Спливати (сплисти, спливти) в спогадах — пригадуватися; Спливати (спливти) в уяві (перед очима, перед очі) — уявлятися. Образи декабристів спливають в нашій уяві і при відвіданні села Кам'янки на Кіровоградщині (Визначні місця України, 1958, 16); Живо так сплива Край незабутній перед очі (Павло Грабовський, I, 1959, 309); Спливати (сплисти, спливти) на ум див. ум.

8. тільки док., перев. із запереч. не. Пливучи, бути з ким-небудь на одному рівні. — Хай тобі всячина, Якиме! — перепочивши трохи, мовите ви. — 3 тобою не спливеш. А я думав, що ти тілько по-сокирячому і вмієш (Панас Мирний, IV, 1955, 318).

9. тільки док. сплисти і спливти, перех. Переплисти вплав. Велять мені річку брести, широкую та глибокую. Не сплисти, а ні збрести, ні очима перекинути (Павло Чубинський, V, 1874, 456).
Сплисти з розуму див. розум.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 539.

Коментарі (0)