Словник української мови

СПОЧИ́НОК, нку, чол. Відновлення сил після втоми, припинення праці, руху і т. ін.; відпочинок. Вдома чекає [Маланку з Гафійкою] спочинок і сон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 27); Останніми днями працював, забуваючи про їжу, про спочинок (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 220);
//  Проведення часу без праці, на дозвіллі. Тихими літніми вечорами, в години спочинку, він брав свою стареньку скрипку, грав і наспівував російські, українські та білоруські пісні (Терень Масенко, Життя.., 1960, 5); Купаються в морі дівчата, Лунає веселий сміх. Дівчата легкі, мов качата, Діждали спочинку і втіх (Платон Воронько, Славен мир, 1950, 75);
//  Коротка перерва під час якоїсь дії; перепочинок. Дорога довга.. Ми їдемо, спочинку ні хвилини (Леся Українка, I, 1951, 69).
 Без спочинку — безперестанку, безперервно; не відпочиваючи. Проживає Олеся, працюючи без спочинку (Марко Вовчок, I, 1955, 29); Всі були пройняті думкою про повсталу Прагу.. І тому наказ, яким керувався полк, без спочинку поспішаючи вперед, здавався Козакову його власним наказом (Олесь Гончар, III, 1959, 431); Іти на спочинок див. іти; Кімната спочинку — кімната, у якій відпочивають (на підприємстві, у водолікарні, на вокзалі і т. ін.). Після роботи і обіду Жанна часто залишалася в кімнаті спочинку (Вадим Собко, Граніт, 1937, 90); Не давати спочинку кому: а) не давати можливості відпочити кому-небудь. Михайло розмахував косою, гострив її, не даючи собі спочинку (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 114); По смерті матері Гарецький заходився сам господарювати і не давав людям спочинку, сам щодня на поле заглядав (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 336); б) безперервно тривожити, непокоїти кого-небудь. Важкі випробування падали на їх голови одне за одним, не даючи ні спокою, ні спочинку (Олександр Довженко, I, 1958, 424); Не знати спочинку — те саме, що Не мати спочинку (див. мати 2). Приходилось [Мотрі] у чужих людей косити, хліб заробляти, спини не розгинаючи, спочинку не знаючи... (Панас Мирний, I, 1949, 133); Ганнина банда не знала тепер спочинку (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 547); — Тут день і ніч мізкуєш розумом, не знаючи спочинку (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 158);  * Образно. Земля весь час дрижить, не знає спочинку (Олесь Гончар, III, 1959, 277); Не мати спочинку див. мати 2; Руки [та ноги] не знають (не знали) спочинку; Руки [та ноги] не мають (не мали) спочинку — хтось, не відпочиваючи, багато працює (працював). Заголені руки [Джузеппе] ніколи не знають спочинку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 414); — Хто за тобою ходив? Чиї руки спочинку не знали, вовтузячись біля тебе? (Панас Мирний, III, 1954, 28); По наших селах українських багато є таких господарів,.. котрі цілий вік свій у роботі та роботі, руки та ноги спочинку не мають (Панас Мирний, I, 1954, 47).
♦ Вічний спочинок див. вічний.