в означеннях
Тлумачення, значення слова «спокій»:

СПО́КІЙ, спокою, чол.

1. Відсутність руху і шуму; нерухомість, тиша. Тепла розкішна ніч вкривала землю й розливала спокій на усе, що животіло й дихало на землі (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 214); [Голос покликача:] Народе римський, спокою просить суд! (Сурми. Галас помалу втишується) (Леся Українка, II, 1951, 530); І крики, і рев, і жалібне мукання наповнили тиху світло-зелену поляну. Щез спокій, потопталася трава (Гнат Хоткевич, I, 1966, 137); В лісі було тихо, ніщо не порушувало його спокою й величі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 14).

2. Стан душевної рівноваги, відсутність хвилювань, сумнівів, клопотів і т. ін. За собою життя веселе, розкішне, без праці, без клопоту; перед собою — вбоге доживання віку,.. гірка турбота, замість спокою (Панас Мирний, I, 1949, 370); Її повні, трохи бліді щоки спахнули рум'янцем, в тихих очах світились спокій та щастя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 69); Блаженна радість розливалася в Юринім єстві — такий схвильований патетичний спокій (Юрій Смолич, II, 1958, 99); Я хочу бути спокійний, я прагну спокою. Щоб не ворухнулась ані моя спустошена думка, ні мої важкі солдатські чоботи (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 5).
 Дай (дайте) спокій — вигук, що виражає вимогу перестати що-небудь робити, говорити і т. ін. [Люнця:] Тинцю! Чого ти причепилася до мене? Дай мені спокій, прошу тебе! (Іван Франко, IX, 1952, 429); — Дай ти мені спокій з тим хазяйством, — одказав Ясь (Нечуй-Левицький, I, 1956, 304); Обпали мене три баби, доконче в руку цілувати. — Лишіть! Дайте спокій! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 207); Дати спокій: а) (кому) забезпечити спокійне існування, привести в стан душевної рівноваги. Люди мені так обридли, що ще й досі з трудом переношу їх, і тільки безлюддя дає мені спокій (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 310); б) (кому, чому) облишити, не турбувати. Бачачи, що ця справа така болюча для нього, я дав спокій і не розпитував подробиць (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 330); Ну, я дам спокій сій розмові, а то щось дуже довго виходить, а вже пора кінчать (Леся Українка, V, 1956, 133); Ремо дав йому спокій поміркувати (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 87); в) перестати. Вчора від рання до полудня дощ дав спокій (Леся Українка, V, 1956, 343); Загубити (згубити, втрачати, втратити і т. ін.) [свій] спокій — жити в постійних турботах, клопотах, в тривозі і т. ін. Того дня, коли Павло знайшов троянду в чагарниках, він загубив свій спокій (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 36); Він давно вже згубив свій спокій, давно його не стало, аж із тієї темної ночі, як він під гамазеями був (Борис Грінченко, I, 1963, 257); Чим ближче було до пилипівки, тим більше Маланка втрачала спокій. Не давала спокою й Гафійці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 29); Лишати (лишити) в спокою див. лишати; Мати спокій див. мати 2; Не давати (не дати) спокою кому — турбувати, тривожити, переслідувати кого-небудь. У хаті півень був, здоровий та горлатий, Челядкам він спокою не давав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 117); — З землею, значить, — знову подав голос хазяїн, якому Наталчина земля, видно, не давала спокою (Олесь Гончар, II, 1959, 219); Ми ішли походом бойовим, Не давали ворогу спокою (Микола Шеремет, Життя.., 1947, 62); Багато думок не дають спокою Тарасові (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи.., 1954, 203); Не знати (не мати, не давати собі) спокою — жити в напруженні фізичному й моральному. — От тепер і старій Мотрі таки спочинок буде, а то сердешна мати не знала спокою ні вдень, ні вночі... (Панас Мирний, I, 1949, 355); Маланка не мала спокою. Чутки про землю ожили з весною, наче посходили з зіллям укупі і з ним розростались (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 42); Нема (немає, не було, не буде) спокою кому — хто-небудь зазнає турбот, клопотів, прикростей, тривоги і т. ін. Немає Мотрі спокою й у церкві: і там її не спускають з очей (Панас Мирний, I, 1949, 137); Залишився Гордій удвох із Мотрею при своєму наймолодшому синові — Денисові. Та не було їм ні спокою, ні затишку на старість: вдався Денис безжалісним, лінивим, грубим і злодійкуватим (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 240); Нема (немає) спокою від кого — кому-небудь доводиться зазнавати турбот, тривог, переслідувань від кого-небудь. — А тепер — немає нікому спокою від нього [стражника] (Панас Мирний, IV, 1955, 358); — Вертитесь, нечистий вас носить! І тут мені немав від вас спокою! (Олександр Довженко, I, 1958, 78); Оберігати спокій див. оберігати.

3. Повний відпочинок, бездіяльність. Нічого не читаю, хоч книжок і газет — скільки хочеш. Просто потребую спокою і самоти (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 404); Положили мене днів на 2—5, думають, що перестане боліти [нога], як побуде в спокою (Леся Українка, V, 1956, 253); [Юрченко:] Стало погано. Серце. (Ховав ліки). Потім. Зараз найголовніше для хворого — спокій (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 559).
 Виходити (вийти) на спокій — відходити від справ, переставати працювати. — Та хутко старий наш дяк виходить на спокій, тоді буде тобі місце (Марко Вовчок, VI, 1956, 245); Вічний (віковічний) спокій: а) за релігійними уявленнями — спокійне життя в раю після смерті. — Подайте милостинку убогому каліці за спасення своєї душі, за вічний спокій своїх родителів [батьків]... (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 135); [Річард (Чутно орган, грає Requiem.. Сідає коло вікна і слухає):] О!.. відгук раю? Він обіцяє вічний спокій... спокій, та й годі... (Леся Українка, III, 1952, 122); б) смерть. Не думала [стара] про рай, а тільки ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми, хай він [бог] пошле їм просте селянське щастя, а їй хоч і зараз вічний спокій (Михайло Стельмах, I, 1962, 33); Іти (йти, піти, одходити, одійти і т. ін.) на спокій (до спокою): а) іти відпочивати. Все на спокій, на спочивок йшло по музиках (Марко Вовчок, I, 1955, 170);  * Образно. Сонце одходило до спокою, червоним світом обдаючи землю (Панас Мирний, III, 1954, 92); б) помирати. Мажит Гафурі пішов уже на спокій. Але перед смертю своєю він шаблю ненависті класової молодшому поколінню поетів передав (Павло Тичина, III, 1957, 249).

4. Уміння володіти собою; витримка. Лежали запорожці коло возів і, попихкуючи люльками, з убивчим спокоєм дивилися на місто. Деякі грали у шахи (Олександр Довженко, I, 1958, 241); — Перш за все — спокій, — сказав дзвінко наш командир (Юрій Яновський, I, 1958, 91); — Товариші, — сказав він спокійно, і тільки незвичайна блідість обличчя показувала, якого зусилля волі коштує йому той спокій і стриманість (Олесь Гончар, III, 1959, 117);
//  Урівноваженість, стриманість характеру, натури. На виду у діда старечий спокій, а проте — гострий огняний погляд, котрий прикривали.. одстобурчені брови (Панас Мирний, I, 1954, 165); Його сірі очі променіють тихим світлом, на блідому виду й високому чолі спокій і погорда... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 333); Тонко вигнуті брови [дівчини] то гостро хмурилися, то лагідно розбігались, надаючи одразу всьому обличчю виразу спокою, задоволення й сердечності (Олесь Гончар, III, 1959, 320).
Олімпійський спокій; Спокій олімпійця — надзвичайна врівноваженість, незворушність, стриманість. Керманичі вовтузять коло керми, щось підтесують, ладнають. Тепер тільки врозумів я олімпійський їх спокій (Гнат Хоткевич, II, 1966, 396); — Зате на роботі [у Валерія Івановича] спокій олімпійця! — зауважила Марися (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 59).

5. Відсутність війн, громадських безпорядків, хвилювань і т. ін.; мир, порядок. Спокій буде на землі, як не стане паліїв війни (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 437); Треба спішити, доки спокій. Барикади ще не викінчені (Іван Франко, VI, 1951, 156); Поки не було Гущі, в селі був спокій. Що тут казати. Гуща і Прокіп збунтували народ (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 96); Ми — за мир і спокій, за те, щоб цвів наш сад в красі своїй по всій землі... (Володимир Сосюра, Вірші, 1954, 36);
//  Спокійне, тихе життя. На нього війнуло.. тим знайомим теплом їдальні,.. ситим спокоєм, який до вподоби був жінці і дратував Антона (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 285); Ця весна відчутніше потривожила наманганський урівноважений спокій (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 25); Ви ніде Легкого не шукаєте спокою. То ж сам, народ у руки вам кладе Народного поета чисту зброю (Максим Рильський, II, 1960, 167).
 Іди в спокої (спокою), заст. — побажання щасливої дороги тому, хто відходить, від'їжджає. [Руфін:] Прощай, Семпронію. [Прісцілла:] Іди в спокою (Леся Українка, II, 1951, 477); Спокій тобі (вам), заст. — привітання з побажанням жити без хвилювань, клопоту і т. ін. [Тірца (повертаючись іти від них):] Спокій вам, сестри! [Жінки:] І тобі спокій! (Леся Українка, II, 1951, 150).

6. Філософська категорія, що відображає відносну нерухомість, сталість предметів і явищ навколишнього світу. Всі тіла перебувають у відносному русі; кожен спокій, який спостерігаємо ми, є відносний (Фізика, I, 1957, 80).

7. бот. Стан рослини, при якому припиняється її ріст. Темпи змін у насінні або у вегетативному органі протягом періоду спокою.. визначаються природою рослини і умовами зовнішнього середовища (Овочівництво, 1956, 32).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 560.

Коментарі (0)