СПОКІЙНІСІНЬКО, розм. Присл. до спокійнісінький. Іжиха [їжачиха] лишилася спокійнісінько на своїм місці (Іван Франко, IV, 1950, 65); Зайчик, сірий і волохатий, спокійнісінько сидів собі у ящику на задніх лапках, а передніми старанно умквав мордочку (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 207); В найлютіші морози він спокійнісінько обходився без рукавиць (Олесь Гончар, III, 1959, 187).