в означеннях
Тлумачення, значення слова «спокійний»:

СПОКІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який перебуває в стані спокою (у 1 знач.). Непроглядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий (Марко Вовчок, I, 1955, 367); Погода чудова, тиха, безхмарна, вітру нема, море спокійне (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 352); Тихі, тихі й спокійні в ту нічку були ліс і поле (Леся Українка, I, 1951, 199); Спокійне повітря відпочиває недовго. Вітер потроху перелягає, шамотить над хвилями (Юрій Яновський, II, 1958, 50);
//  Який перебуває в стані рівноваги. Ти, поете, слухай Голоси і лживі, й праві, Темний гріх і світлий сміх, І клади не як Феміда, А з розкритими очима На спокійні терези (Максим Рильський, I, 1960, 216);
//  У якому нема великого руху, шуму. Маруся окинула оком.. спокійний куточок свого гніздечка (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 87); Він лежить у спокійній землянці, і війни нема, є лише білий місяць на порозі (Олесь Гончар, III, 1959, 26); Живуть [ляльки] у садку, в дуплі старої груші. Там улаштовано їм спокійну, затишну кімнатку (Олесь Донченко, VI, 1957, 10);
//  Який відзначається спокоєм, стриманістю, рівністю в протіканні, у виявленні. На другий день у селі усе прокидалося й сповнялося село спокійним, щоденним гомоном (Марко Вовчок, I, 1955, 365); Над всім панує тільки ритмічний, стриманий шум, спокійний, певний у собі, як живчик вічності (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 228); Рядом із сонцем, в безмірній вишині парить орел, ізрідка долітає звідтам, з небесних просторів, спокійний клекіт (Гнат Хоткевич, II, 1966, 145); На палубі порипують снасті. Дме рівний, спокійний бриз (Юрій Яновський, II, 1958, 81); Присутні вели спокійну, видно, давно розпочату розмову (Олесь Гончар, III, 1959, 294);
//  Повільний, розмірений. На поміч прийшла Варвара. Її спокійні рухи, з якими вона вешталась по хаті, збирала одежу та натягала дітям панчішки, певний важкий хід босих ніг, поважне обличчя — все те навівало на паню Наталю спокій (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 164); Надворі вітер притихав, а дощ лляв спокійнішим темпом (Ольга Кобилянська, III, 1956, 191); Молодиця прегарна, років їй, певно, сорок, хода спокійна і навіть велична (Юрій Яновський, I, 1954, 62); Повз рейки стрілочниця йшла повільним і спокійним кроком (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 266);
//  Який дозволяє уникнути турбот, незручностей, зберегти спокій. Привітна й тиха своїм спокійним сімейним побитом, стала вона [хата] тепер притоном гульні п'яної (Панас Мирний, I, 1949, 399).
 Спокійний стан — стан повної нерухомості. Дим піднімається вгору через те, що повітря знаходиться в спокійному стані; отже, на найближчий час не передбачається зміни погоди (Фізична географія, 5, 1956, 95).
Спокійна сталь — сталь, яку одержують при більш повному, в порівнянні з киплячою і напівспокійною сталлю, розкисленні рідкого металу і яка характеризується більшою однорідністю властивостей. Поділ сталі на групи залежить від кількості кисню, що міститься в ній у вигляді сполук (окисів). Так, в спокійній сталі кисню менше, в киплячій більше, а у напівспокійній ще більше (Наука і життя, 1, 1963, 30).

2. Який не відчуває хвилювань, тривоги і т. ін., який перебуває в стані душевного спокою (про людину). В душі Ломицького неначе випогодилось. Він був спокійний і думав, як приступити до діла (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 76); Максим Беркут усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах (Іван Франко, VI, 1951, 11); Капітан стояв спокійний та величний, командуючи кораблем (Юрій Яновський, II, 1958, 139);
//  Власт. такій людині. Запевнившись, що в хаті нема більше нічого «небезпечного», він скупчив усю силу волі, щоб дати обличчю свому спокійний вираз (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 166); Його задуманість була спокійна і розважлива (Юрій Яновський, II, 1958, 160); — Дивуюся вашій поведінці. Вскочили в хату, кричите. Вам не властиво розмовляти з людьми у спокійному тоні? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68);
//  Який виражає душевний спокій, врівноваженість. Вона оглядала його широкі плечі, спокійне лице, на якому несподівано якось виросла борода і осіла чоловіча повага (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 40); Переляк плямою пройшовся по завжди спокійному обличчі жінки, дихання її перейшло в прискорене схлипування (Михайло Стельмах, I, 1962, 168); Я бачу діда. В кабінеті він пише щось. Спокійний вид, у нього думи в струннім леті (Володимир Сосюра, II, 1958, 356);
//  У якому відсутні ознаки хвилювання, тривоги, занепокоєння і т. ін. Крига взяв із стіни телефонну трубку й покликав своїх хлопців спокійним голосом, який вони завжди чули в боях (Юрій Яновський, I, 1958, 106); — Час нам обідати, — сказала Марта Кирилівна спокійним голосом, неначе між нею та дочкою нічого неприємного й не трапилось (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 69).
 Будь спокійний (спокійна); Будьте спокійні — не турбуйся (не турбуйтеся), не хвилюйся (не хвилюйтеся). Будь спокійний за мене, я приїду здорова (Леся Українка, V, 1956, 357); — А тепер, кажу, напишу з Дунаю. Дивись, кажу, там сама. За мене — будь спокійна (Олесь Гончар, III, 1959, 205); — Добре, я залагоджу справу, будьте спокійні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 225); Бути спокійним за кого — що, заст. про кого—що — не відчувати хвилювання за кого-, що-небудь; бути певним у кому-, чому-небудь. За них Черниш був спокійний. Непокоїли його інші, такі, як рядовий Ягідка (Олесь Гончар, III, 1959, 343); Після другого одруження, хай на богомільній до фанатизму, але бездоганно чесній Лізі, він міг би бути спокійним за свої права батька, та ці права були в нього відібрані мстивою природою (Михайло Стельмах, I, 1962, 398); Він знав, що говорив поміж людьми і Денис, але про Дениса він був спокійний (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 413).

3. Який має врівноважений характер (про людину). Спокійний та тихий на вдачу, він не любив гурту, не любив крику, шуму та співів парубоцьких та дівчачих (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 309); Ну та був спокійний, любив жарти і кпини, з робітниками поводився, як з добрими сусідами (Іван Франко, IV, 1950, 12); Він був спокійний, розсудливий і по змозі приховував свої почуття (Юрій Смолич, II, 1958, 10);
//  Власт. такій людині; такий, як у врівноваженої людини. Коли хто спокійної вдачі, то терпить, хоч і погано йому жити (Леся Українка, VIII, 1965, 192);
//  Який не порушує спокою, не завдає турбот, клопоту оточуючим. Тут чудесний, спокійний і чесний народ, з яким добре жити (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 408);
//  Смирний (про тварин). У безперервнім скорбнім русі все мимо, мимо, мимо… Ах!.. Дядьки в брилях суворовусі з огнем докору у очах… Тітки, бабусі та дівчата. Воли спокійні: «Цоб, цабе»… (Володимир Сосюра, II, 1958, 459).

4. Який протікає в спокої (у 1 знач.), без тривог і клопотів. Першого дня нічого не перестрілося війську козацькому, і спокійний був відпочинок уночі на степу (Марко Вовчок, I, 1955, 332); Синім благосним шатром розпростерлося небо, в спокійнім спочиванню лежать гори (Гнат Хоткевич, II, 1966, 42); Надворі дощ шумить і плеще... Заснуло все спокійним сном (Володимир Сосюра, I, 1957, 470);
//  Без різких температурних і погодних змін, коливань (про пори року, дня); тихий, лагідний. Днина була лагідна, спокійна, хоч дитину винести (Ольга Кобилянська, III, 1956, 82); — Яка тиха і спокійна ніч, — сказав він, — ніби зовсім немає ніде людей (Юрій Яновський, II, 1958, 165); Осінь у плавнях тиха, спокійна. Безгучно ронять верби пожовкле листя на чисті застиглі плеса води (Олесь Гончар, II, 1959, 372);
//  Не пов'язаний з турботами, клопотами. Ніяка спокійна творча робота зараз неможлива (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 285); Я вже не кажу про те, що писання споминів про таких близьких людей, якими були для мене і дядько і Ковалевський, не може вважатись спокійною роботою (Леся Українка, V, 1956, 394);
//  Сповнений спокою. Іноді йому щастить, і його молоде «я» рухає думку. Іноді крізь молодість проглядає спокійна досвідченість життьового шляху (Юрій Яновський, II, 1958, 32).

5. Приємний для ока, який не дратує, не подразнює (про колір, світло). Нові [будинки] пишалися дротяними сітками, пофарбованими у спокійний, сталевий колір (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 109); Спокійні, навіть монотонні, з своїм однобарвним ромбоїдним.. рисунком, ровенські рядна і полтавські килими (Вітчизна, 2, 1964, 183).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 561.

Коментарі (0)