СПОКОНВІКІВ, присл. Те саме, що споконвіку. Радянські люди викували крила Тій мрії, що споконвіків жила: В Гагаріні ця мрія зазоріла1 (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 66); Споконвіків стоїть Комишанка над самою водою (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 11); Споконвіків щедра на таланти наша земля (Знання та праця, 3, 1970, 8).