в означеннях
Тлумачення, значення слова «споконвіку»:

СПОКОНВІ́КУ, присл. З найдавніших часів; здавна, з давніх-давен. Синє кришталеве небо весело лисніло та сміялось сонце на веселому небі, неначе воно одно споконвіку не зазнало жодного горя та мук (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 140); Їде опівдні Софія абсолютно заповідним степом. Абсолютно заповідний це той, що споконвіку його не торкався плуг (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 262); Як це водиться споконвіку, люди найбільше почали розмовляти про майбутній урожай (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 563.

Коментарі (0)