в означеннях
Тлумачення, значення слова «спокушати»:

СПОКУШАТИ, аю, аєш і рідко СПОКУШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОКУСИТИ, ушу, усиш, док., перех.

1. Викликати сильне бажання мати що-небудь, робити щось (принадне, вигідне, приємне і т. ін.); приваблювати. Хуторяни та колоністи, виходячи на людські лови, переймаючи заробітчан на каховських шляхах, спокушали їх тепер насамперед водою (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 27); Дуже спокушала думка постукати в вікно і попросити притулку (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 260); Почали міркувати [багатирі], якими баришами можна краще спокусити Зінька (Борис Грінченко, II, 1963, 321); Хоча Плачинда уже востаннє, ще весною дав собі зарік не мати справи з непевним добром, але ці коні таки спокусили його і породою, і півціною (Михайло Стельмах, I, 1962, 498); З і ну Ананій спокусив тим, що пообіцяв вивезти її до Парижа (Юрій Яновський, I, 1954, 132);
//  Бути принадним, спокусливим. Сама незчулася вона, як простягла руку, взяла, що їй подобалось, що спокушало, та й запхнула в свій пакунок чуже добро (Любов Яновська, I, 1959, 46); Крім торгівлі, скрізь спокушали різні розваги, кожному по змозі (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 412);
//  Викликати зацікавленість, інтерес своїми певними якостями. Любовна лірика В. Коротича зовсім позбавлена афектованих пристрастей і тієї спекулятивно-галасливої сенсаційності, що спокушають подеколи й непоганих поетів (Радянське літературознавство, 7, 1968, 19); Кібернетика — чудо двадцятого століття — спокушала найвідважніших, тих, хто умів бачити далеко вперед (Вечірній Київ, 26.III 1969, 2);
//  безос. Років десять я не брався писати гуморески. А потім все ж таки спокусило... (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 11);
//  Намагатися викликати до себе чуттєвий потяг, симпатію, прихильність. Моргне бистроока, — готово! Не встоїть ніяка душа. Я з досвіду знаю із свого: Не дурно вона спокуша! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 277); Знаючи чарівливу силу свого сміху, вона досить вправно володіла ним, спокушаючи того, хто слухав (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 207); Довелося Жайсакові розповісти, як вона намагалась його спокусити в горах Ала-Тау (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 373).

2. на що і з інфін. Принаджувати або спонукати, заохочувати до чого-небудь. Зрештою гість не втерпів: — Скажи, що тебе спокушає, Брате мій, жити отут, на узліссі, в ярах та по горах? (Микола Зеров, Вибр., 1966, 262); Він і спокусив мене на цю далеку подорож (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 166).

3. Схиляти до недозволенних, небажаних учинків, хибних переконань; змушувати відходити від певного життєвого напрямку. [Єпископ (до неофіта-раба): І Не спокушай його. Він простий духом, а царство боже для таких найближче (Леся Українка, II, 1951, 225); Раптом сам незчувся [брат], Як у руках коса нагострена горить, Блищить гадюкою, і тягне, й спокушає... (Максим Рильський, Поеми, 1957, 28); — Мовчи, блазню! — гукнула вона. — Сам безвірний, та й Масю спокушує! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 343); [Копистка:] Випий, зіронько!.. Та випий, ну тебе к лихій матері! [Параска:] От сатана, таки спокусив. Ну, за ваше всіх здоровлячко [здоров'ячко]!.. (Микола Куліш, П'єси, 1960, 14).
Біс (чорт, нечистий і т. ін.) спокушає (спокусив) кого, заст. — хто-небудь не може утриматись від гріховних учинків. Що мені робити?. Мене спокушає нечистий (Нечуй-Левицький, III, 1956, 252); Спокушати долю — робити що-небудь пов'язане із зайвим риском, небезпекою. [Острожин:] Орест Михайлович, не спокушайте долі: вона не любить, коли нею нехтують її фаворити (Леся Українка, II, 1951, 84); Хтось із чоловіків запропонував випити за майбутнього інфанта, але жінки зашипіли й замахали руками: боронь боже, не спокушаймо долю! (Леонід Первомайський, Опов.., 1970, 27).

4. Домагатися любові жінки, дівчини або намагатися викликати її, не маючи серйозних намірів; зводити. [Квітка:] Я тебе оточу розкошами, я тебе обів'ю коханням, я тебе сп'яню ласками!.. [Лучицька:] Не знаджуйте, не спокушайте! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 422); Галя, щоб показати чоловіка батькам, повезла його в рідне степове село, де перед тим, як вийти за свого вагаря, вона деякий час секретарювала в сільраді іде її спокусив місцевий завклубу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 297).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 565.

Коментарі (0)