в означеннях
Тлумачення, значення слова «сполох»:

СПОЛОХ 1, у, чол.

1. Тривога, переляк, збентеження або хвилювання, що охопили багатьох. Одні стоять, мов тороплені, другі метушаться на місці, мов рятунку шукають.. А ватажок ще й глузує, бачачи такий сполох (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 184); На весь повіт сполохів нагнав самовільний сход в Буймирі (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1940, 75); Сполох скрізь панує: отари розбились, скотина безладно реве, а люди ще гірші од звіра, ганяються хижо за людьми, і люди біжать од людей з плачем та прокльоном (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 148); Решта [петлюрівців] в страшеннім сполоху шаснула в сіни, збиваючи один одного з ніг, застряваючи в дверях (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 166).

2. Сигнал тривоги у випадку якого-небудь нещастя (нападу ворогів, пожежі і т. ін.). Десь на горі спалахнув вогонь.. Це означало сполох, так часто робили, коли до Києва наближались половці (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 54);  * У порівняннях. Звістка про загрозливе становище, передана Чемерицею, як сполох, пролетіла по будівництву (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 374).
Бити (ударяти, ударити) [в дзвін] на сполох: а) подавати сигнал тривоги, перев. б'ючи у дзвін, у випадку якогось нещастя, якоїсь небезпеки. Виразно чути було тепер, як били в дзвін на сполох у Ліщинівці (Андрій Головко, II, 1957, 345); Так і жив Яресько, місяцями не злазячи з коня, охороняючи з хлопцями степ, аж поки чаплинський дзвін не вдарив оце на сполох (Олесь Гончар, II, 1959, 33); [Пасічничка (бере вузлик):] Біжи, Романе, до мами та скажи їй — хай на сполох ударить, вгор Іванович, скажеш, велів дзвонити на пожежу (Юрій Яновський, III, 1959, 80); б) виявляти занепокоєння, тривогу. Розбухлих, багатослівних романів.. з'являється не так і мало. А критика щось не дуже б'є на сполох (Радянське літературознавство, 3, 1963, 24); Задзвонити на сполох — б'ючи у дзвін, подавати сигнал тривоги у випадку якогось нещастя, якоїсь небезпеки.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 566.

Коментарі (0)

СПОЛОХ 2 див. сполохи.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 567.

Коментарі (0)