в означеннях
Тлумачення, значення слова «сполоханий»:

СПОЛО́ХАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до сполохати. Моя жінка, сполохана стогоном із спальні, метнулась туди (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 417); Сполоханий світлом, хижак звів голову й пильно дивився у віконце (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 194); Сполохане людьми дике птаство шугало в небі. З бездонної блакиті долинав клекіт молодих орлів (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 346).

2. у знач. прикм. Занепокоєний, збентежений, стурбований; охоплений страхом, переляком, тривогою. — Чого вам? — кинулась вона, сполохана, на моє привітання, а очі дивляться так суворо, непривітно (Степан Васильченко, I, 1959, 249); Стара Кудриха, сполохана, сидить на припічку, погідливо киває головою (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 109);
//  Якого сполохали, зігнали з місця. Над дібровою звідусіль вилося та шугало сполохане лісове птаство (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 92); На болотах за Ташанню безугавно кричав кулик, іноді спросоння скиглила сполохана чайка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 254); Сполохана сова залопотіла крильми і з дривітні перелетіла на грушку (Ірина Вільде, III, 1968, 260);
//  Який виражає страх, переляк, тривогу. Тепер з-під бинтів виблискували тільки його голубі сполохані очі (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 42); Кругом метушня, біганина, сполохані крики (Олесь Гончар, II, 1959, 170); Вчитель тихенько стукав у вікно, і через якусь хвилину чув сполоханий і радісний голос Марії: — Романочку, це ти? (Михайло Стельмах, I, 1962, 649);
//  Сповнений тривоги, переляку. Між людьми сполохана метушня. Військо з жахом перешіптується (Степан Васильченко, III, 1960, 376); — Крокодилі — блискав в Костя сполохана думка (Олесь Донченко, I, 1956, 49); Натовпом пройшов сполоханий шелест (Іван Микитенко, I, 1957, 333).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 567.

Коментарі (0)