СПОЛУЧАТИ, аю, аєш і рідко СПОЛУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОЛУЧИТИ, лучу, лучиш, док., перех.
1. Скріплювати, зв'язувати одне з одним (кінці, деталі і т. ін.); з'єднувати. Амфіон — розважний, думливий, старший виразом очей, ніж віком, — умощує те каміння, сполучує його і виводить мур (Леся Українка, I, 1951, 445); Сполучити кінці дроту.
2. Змішувати разом що-небудь різнорідне. З ними
блукають і ті [філософи], що, подвійну основу признавши,
Землю з водою, наприклад, повітря з вогнем сполучають
(Микола Зеров, Вибр., 1966, 145);
// Поєднувати одне з
одним, пов'язувати у взаємній відповідності, гармонії.
Народ у колгоспі був дружний, роботящий, прекрасно
міг сполучати державні інтереси з особистими (Остап Вишня,
I, 1956, 423); Особливість почерку Нарбута полягав
ще й у тому, що він у книжковій графіці вдало сполучав
шрифти із зображенням. Це старовинне мистецтво
поставлено Нарбутом на неперевершену висоту (Народна творчість та етнографія, 6, 1966, 31); Найбільший ефект наука дає тоді,
коли вона сполучає далекий пошук з конкретним виходом
у практику,.. який впливає на технічний прогрес (Наука і життя,
3, 1972, 7);
// Займатися чим-небудь одночасно з
чимсь іншим, суміщати одне з одним. У нас обов'язки
лікаря сполучав старший офіцер (Микола Трублаїні, II, 1955, 481);
Тисячі матерів, які сполучають виховання дітей з роботою
на підприємствах і в установах, тепер мають можливість
віддавати своїх малят у дитячі ясла та садки
(Радянська Україна, 4.I 1962, 4); Стільки широких обов'язків не
можна сполучити і врівноважити (Леся Українка, III, 1952,
684);
// Містити, поєднувати в собі одночасно
які-небудь риси, якості, властивості. Як кожний великий
актор, Марко Лукич [Кропивницький] володів секретом
сполучати простоту і витонченість (Минуле українського театру, 1953, 34).
3. чим. Установлювати зв'язок з чим-небудь, між
чимсь. Підлогу галереї устелюють дошками і з двором
сполучають одним-двома східцями, розміщеними проти
входу в сіни (Дерев'яне зодчество України, 1949, 14); Сибіряков
також рекомендував сполучити каналами Печору з
Вичегдою (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 101);
//
Установлювати зв'язок між ким-, чим-небудь за допомогою
шляхів або інших засобів зв'язку. За місточком, що
сполучав нове і старе місто, пряма брукована вулиця
розгалужувалася на кілька ламаних вузеньких провулків
(Микола Олійник, Леся, 1960, 31); Чотирикілометровий міст
сполучає із континентом Венецію — місто, що, як
кажуть поети, нагадує мрію, зіткану із повітря, води,
землі і неба (Знання та праця, 8, 1969, 17); Він живо побіг до
телефону.. — Прошу сполучити мене з дирекцією
поліції (Іван Франко, IV, 1950, 166).
4. Створювати одне ціле, робити єдиним; об'єднувати.
[Меценат:] Ви не повірите, як я працюю, щоб якось
подолати сюю дикість і недовірливість, щоб сполучити
в одну родину дві частини люду корінфського — римлян
і греків (Леся Українка, III, 1952, 448);
// перен. Єднати
кого-небудь з кимсь на ґрунті спільності поглядів, певними
стосунками, почуттями і т. ін. Се були ті таємні нитки,
що сполучували тих двох жінок, так далеких від себе
і суспільним становищем, і традицією (Іван Франко, VII, 1951,
31); Часто Проперцій мені довіряв свою сповідь вогненну:
Щира й правдива приязнь нас сполучила обох (Микола Зеров,
Вибр., 1966, 334).