в означеннях
Тлумачення, значення слова «сполучати»:

СПОЛУЧАТИ, аю, аєш і рідко СПОЛУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОЛУЧИТИ, лучу, лучиш, док., перех.

1. Скріплювати, зв'язувати одне з одним (кінці, деталі і т. ін.); з'єднувати. Амфіон — розважний, думливий, старший виразом очей, ніж віком, — умощує те каміння, сполучує його і виводить мур (Леся Українка, I, 1951, 445); Сполучити кінці дроту.

2. Змішувати разом що-небудь різнорідне. З ними блукають і ті [філософи], що, подвійну основу признавши, Землю з водою, наприклад, повітря з вогнем сполучають (Микола Зеров, Вибр., 1966, 145);
//  Поєднувати одне з одним, пов'язувати у взаємній відповідності, гармонії. Народ у колгоспі був дружний, роботящий, прекрасно міг сполучати державні інтереси з особистими (Остап Вишня, I, 1956, 423); Особливість почерку Нарбута полягав ще й у тому, що він у книжковій графіці вдало сполучав шрифти із зображенням. Це старовинне мистецтво поставлено Нарбутом на неперевершену висоту (Народна творчість та етнографія, 6, 1966, 31); Найбільший ефект наука дає тоді, коли вона сполучає далекий пошук з конкретним виходом у практику,.. який впливає на технічний прогрес (Наука і життя, 3, 1972, 7);
//  Займатися чим-небудь одночасно з чимсь іншим, суміщати одне з одним. У нас обов'язки лікаря сполучав старший офіцер (Микола Трублаїні, II, 1955, 481); Тисячі матерів, які сполучають виховання дітей з роботою на підприємствах і в установах, тепер мають можливість віддавати своїх малят у дитячі ясла та садки (Радянська Україна, 4.I 1962, 4); Стільки широких обов'язків не можна сполучити і врівноважити (Леся Українка, III, 1952, 684);
//  Містити, поєднувати в собі одночасно які-небудь риси, якості, властивості. Як кожний великий актор, Марко Лукич [Кропивницький] володів секретом сполучати простоту і витонченість (Минуле українського театру, 1953, 34).

3. чим. Установлювати зв'язок з чим-небудь, між чимсь. Підлогу галереї устелюють дошками і з двором сполучають одним-двома східцями, розміщеними проти входу в сіни (Дерев'яне зодчество України, 1949, 14); Сибіряков також рекомендував сполучити каналами Печору з Вичегдою (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 101);
//  Установлювати зв'язок між ким-, чим-небудь за допомогою шляхів або інших засобів зв'язку. За місточком, що сполучав нове і старе місто, пряма брукована вулиця розгалужувалася на кілька ламаних вузеньких провулків (Микола Олійник, Леся, 1960, 31); Чотирикілометровий міст сполучає із континентом Венецію — місто, що, як кажуть поети, нагадує мрію, зіткану із повітря, води, землі і неба (Знання та праця, 8, 1969, 17); Він живо побіг до телефону.. — Прошу сполучити мене з дирекцією поліції (Іван Франко, IV, 1950, 166).

4. Створювати одне ціле, робити єдиним; об'єднувати. [Меценат:] Ви не повірите, як я працюю, щоб якось подолати сюю дикість і недовірливість, щоб сполучити в одну родину дві частини люду корінфського — римлян і греків (Леся Українка, III, 1952, 448);
//  перен. Єднати кого-небудь з кимсь на ґрунті спільності поглядів, певними стосунками, почуттями і т. ін. Се були ті таємні нитки, що сполучували тих двох жінок, так далеких від себе і суспільним становищем, і традицією (Іван Франко, VII, 1951, 31); Часто Проперцій мені довіряв свою сповідь вогненну: Щира й правдива приязнь нас сполучила обох (Микола Зеров, Вибр., 1966, 334).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 568.

Коментарі (0)