в означеннях
Тлумачення, значення слова «сполука»:

СПОЛУ́КА, и, жін.

1. Речовина, в якій атоми одного або різних елементів з'єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв'язку. Азот як один з основних елементів живлення входить до складу багатьох.. сполук, що утворюються в рослинах (Хлібороб України, 4, 1968, 14); Термін «комплексні» означає «складні». На відміну від звичайних сполук більшість комплексів побудована не безпосередньо з атомів, а з готових молекул, які можуть існувати і самостійно (Наука і життя, 8, 1963, 10); Тож як немає в речах безсмертно тривалого тіла, Досить найменшої сили, щоб кожну сполуку розбити (Микола Зеров, Вибр., 1966, 130).
 Комплексна сполука див. комплексний; Органічні сполуки — хімічні сполуки, які містять вуглець. Тепер штучно одержується понад 2 тисячі нових органічних сполук (Наука і життя, 3, 1957, 25); Хімічна сполука — речовина, одержана в результаті хімічної взаємодії, або реакції, двох чи кількох речовин. Молекулам переважної більшості хімічних сполук за звичайних умов властива інертність (Наука і життя, 4, 1963, 27).

2. тільки мн., мат. Сукупності, утворені з даних елементів у заданому числі і відрізняються одне від одного тільки складом елементів (незалежно від порядку).

3. Те саме, що поєднання 1. Земля.. складена з невеликої кількості хімічних елементів. Їх різні сполуки утворюють всю різноманітність гірських порід і мінералів (Наука і життя, 1, 1957, 24); Між людьми, героями й богами Любу сполуку робив Амур: Смертники з героями й богами Танцювали знай любовний тур (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 393).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 568.

Коментарі (0)