в означеннях
Тлумачення, значення слова «споминати»:

СПОМИНАТИ, аю, аєш, недок., СПОМ'ЯНУТИ і діал. СПІМНУТИ, ну, неш, док., перех. і з спол. що, як, з прийм. про, розм. за, о.

1. Відтворювати в пам'яті, свідомості події, обставини, образи і т. ін. минулого, відновлювати уявлення про кого-, що-небудь; згадувати. От так-то бідна Маруся, не хотівши й споминати про Василя, тільки об нім однім і думала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 40); Споминали вони якогось чабана Ілька, що своїми піснями приворожив до себе молоду пані (Степан Васильченко, I, 1959, 133); Спом'янула [Катря], як ми були на вхідчинах у Чайченка, як танцювала в Булаха на весіллі (Марко Вовчок, I, 1955, 215); Чого тільки не згадалось і не передумалось за цей вечір... Данило Васильович навіть спом'янув учительку Степаниду, яка давно вчителювала в Марковому селі (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 231); Про минувшість [минуле] ніколи не згадувала [Анна]. Коли спімнув іноді хто про її горе та про померлого судженого її, вона предивно бентежилася (Ольга Кобилянська, II, 1956, 254).
Не споминайте (не споминай) лихом — те саме, що Не поминайте (не поминай) лихом (див. лихо). [Маруся:] Прощай, чернеча рясо, не споминай лихом ту грішницю, що носила тебе, прости той гріх, що крила єси... (Панас Мирний, V, 1955, 113); Спом'янеш (спом'янете, діал. спімнеш, спімнете) моє слово — уживається як запевнення в тому, що все буде так, як сказано. — Спом'яни моє слово: як будеш ти доброю, ніколи нічим не зобиджу тебе, — він підійшов до неї, пригорнув до себе, і Мар'яна охопила його обома руками (Михайло Стельмах, II, 1962, 402); — Спімнете колись моє слово, що я радив вам на добре, але тоді буде запізно (Іван Франко, VII, 1951, 255).

2. Побіжно, випадково називаючи, згадувати кого-, що-небудь, зауважувати про когось, щось. — Від учорашнього дня і цур йому і пек йому від мене; і не споминай про нього (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 206); Хоч усім відомо, що красти гріх і погано, але їм ніхто про цеє не споминає (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 462); — Не хотів я довше у нього оставатися, а ще до того боявся, що скоро йому ще раз спімну о паперах, то він возьме та й спалить їх (Іван Франко, II, 1950, 349).

3. рідко. Справляти поминки; поминати. — Прощай, братику, — тихо й чуло шепотів Корж. — Тобі буде краще. Відстраждав ти своє. Годі! Поховаємо тебе, спом'янемо, як брата рідного... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 384).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 570.

Коментарі (0)