в означеннях
Тлумачення, значення слова «споряджати»:

СПОРЯДЖАТИ, аю, аєш, недок., спорядити, джу, диш, док., перех.

1. Забезпечувати усім необхідним, готувати для відправлення куди-небудь; збирати, виряджати когось куди-небудь. Жінки, бабусі охоче їх [піонерів] приймали. Споряджали в дорогу харчами, напучували (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 71); Синок Мар'яни Пліт в дорогу споряджав (Павло Усенко, На.. берегах, 1951, 113); Встали рано; дядина скоренько спорядила мене, — ми й пішли до Золотарихи (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 70); Спорядивши воза, Кирило виніс кілька клумаків збіжжя нового урожаю (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 7).

2. розм. Робити, виготовляти що-небудь, перев. ручним способом; майструвати. Нові улії струже, споряджав [Грицько] (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 144); Того року батько спорядив мені прехороші гринджольці [гринджолята] (Марко Вовчок, VI, 1956, 304); Можна.. за гроші спорядити орабель хороший (Степан Руданський, Тв., 1956, 94).

3. Готувати що-небудь, приводити в стан готовності; опоряджати, налаштовувати. Спорядили обід ситий, На двох розділили (Степан Руданський, Тв., 1959, 272); Череваниха з Лесею поїхали попереду, щоб усе дома як слід спорядити (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 110).

4. Забезпечувати зброєю, військовим спорядженням; екіпірувати. Двадцять—тридцять чоловік одного козака споряджають (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 118); Дбайливо спорядив Данило своє військо, і сам одягнувся, немов на свято (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 568); Наполеон спорядив армію приблизно в 600 тис. і вторгся в Росію (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 93).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 578.

Коментарі (0)