СПОРОХНЯ́ВІТИ, ію, ієш і рідше СПОРОХНІ́ТИ, Ію, ієш, док.
1. тільки 3 ос. Зробитися трухлим, перетворитися на труху; струхлявіти: Дуб уже вмер, засох, вільхи спорохнявіли, кора на березах зжовкла (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 49); — Комода вже спорохнявіла (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 316); [Луїза:] Хоч би хто взяв батога, та вам гарту додав, а то вам уже й кості спорохніли (Леся Українка, IV, 1954, 251).
2. перен. Стати немічним, дряхлим; одряхліти. Не вистачить [сили] — зігнешся, скрутишся .. та й спорохнявієш у тих хащах (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 17).