в означеннях
Тлумачення, значення слова «спорожнілий»:

СПОРОЖНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до спорожніти.

2. у знач. прикм. Нічим не заповнений; пустий, порожній. Перед опухлими очима старої поставали то гарячі тільця дітей, то її спорожніла, чорна від часу діжа (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 219); Головуючий енергійно постукав у спорожнілу карафку, зажадав спокою (Іван Ле, В снопі.., 1960, 21); Над спорожнілою мискою востаннє перехиляється відерний горщик (Іван Микитенко, II, 1957, 80);
//  Ніким не зайнятий, не заповнений; у якому нікого немає; вільний. Останній спорожнілий трамвай пішов у депо (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 26); Комунгосп почав ремонтувати спорожнілі будинки (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 86); Поїзд уже віддалявся, а вони все ще стояли на спорожнілій платформі (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 303).

3. у знач. прикм., перен. Духовно спустошений, без інтересу. Він усе ще стояв на порозі, неначе не наважуючись переступити його і ввійти в свою.. квартиру — в своє спорожніле життя (Юрій Смолич, VI, 1959, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 575.

Коментарі (0)