СПОРТИ́ВНО. Присл. до спортивний. В той час, як
Стоколос бурив легко, весело й спортивно, — Корж навпаки,
— .. наче добурюючись до серця ворога, схованого за
брилою руди (Юрій Яновський, Мир, 1956, 173);
// Як спортсмен.
Борис був підкреслено, спортивно гнучкий (Вадим Собко,
Біле полум'я, 1952, 5).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 576.