СПОРТИ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до спорт. Влітку під
час спортивних змагань Гейко проплив дванадцять миль
(Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 22); Спортивна досконалість
випромінювалась із кожного його м'яза (Юрій Смолич, Сорок
вісім.., 1937, 185); Активний відпочинок для працівників
розумової праці — спортивні ігри, фізкультурні
вправи, прогулянки, читання художньої літератури
тощо (Наука і життя, 10, 1956, 16);
// Признач. для занять
спортом. Коли на уроці фізкультури в спортивному валі
фізкерівник скомандував їм: «Ліворуч!» — то ніхто в них
не міг виконати команду (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 141);
В.. спортивному костюмі збоку на галявині перекидалася
[Юзефа] з дівчатами м'ячем (Микола Ю. Тарновський, День..
1963, 20).
Спортивна площадка див. площадка; Спортивна форма
— ступінь професійної підготовки спортсмена, коли
він може повністю проявити свої можливості. При
занятті улюбленим видом спорту організм спортсмена
досягав стану тренованості за допомогою правильної
систематичної форми тренувань, а при відповідному
тренувальному режимі спортсмен набуває «спортивної
форми» (Знання та праця, 4, 1967, 30); Спортивний майданчик
див. майданчик; Спортивного складу — який за
зовнішніми даними нагадує спортсмена. Він.. напівлежав
на снігу і зовсім без подиву, спокійно дивився на неї.
Гарний, видно високий, спортивного складу юнак, —
це вона одразу помітила (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 96).
♦ Спортивний інтерес — бажання перевірити свої
здібності, своє вміння досягти чого-небудь без потреби,
просто так. Досягнувши свого, химерна дівчина втрачала
спортивний інтерес до упокорення об'єкта і починала
гострити нігтики на іншу жертву (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 380); Івана захоплює вже суто спортивний
інтерес: що той тип стане робити, коли його легко буде
помітити (Петро Колесник, Терен.., 1959, 240).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 576.