Словник української мови

СПОРТИ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до спорт. Влітку під час спортивних змагань Гейко проплив дванадцять миль (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 22); Спортивна досконалість випромінювалась із кожного його м'яза (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 185); Активний відпочинок для працівників розумової праці — спортивні ігри, фізкультурні вправи, прогулянки, читання художньої літератури тощо (Наука і життя, 10, 1956, 16);
//  Признач. для занять спортом. Коли на уроці фізкультури в спортивному валі фізкерівник скомандував їм: «Ліворуч!» — то ніхто в них не міг виконати команду (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 141); В.. спортивному костюмі збоку на галявині перекидалася [Юзефа] з дівчатами м'ячем (Микола Ю. Тарновський, День.. 1963, 20).
 Спортивна площадка див. площадка; Спортивна форма — ступінь професійної підготовки спортсмена, коли він може повністю проявити свої можливості. При занятті улюбленим видом спорту організм спортсмена досягав стану тренованості за допомогою правильної систематичної форми тренувань, а при відповідному тренувальному режимі спортсмен набуває «спортивної форми» (Знання та праця, 4, 1967, 30); Спортивний майданчик див. майданчик; Спортивного складу — який за зовнішніми даними нагадує спортсмена. Він.. напівлежав на снігу і зовсім без подиву, спокійно дивився на неї. Гарний, видно високий, спортивного складу юнак, — це вона одразу помітила (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 96).
♦ Спортивний інтерес — бажання перевірити свої здібності, своє вміння досягти чого-небудь без потреби, просто так. Досягнувши свого, химерна дівчина втрачала спортивний інтерес до упокорення об'єкта і починала гострити нігтики на іншу жертву (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 380); Івана захоплює вже суто спортивний інтерес: що той тип стане робити, коли його легко буде помітити (Петро Колесник, Терен.., 1959, 240).