СПОСТЕРЕ́ЖЛИВИЙ, а, е. Здатний добре все помічати,
підмічати, звертати увагу на щось приховане,
внутрішнє, суттєве. Патер був людиною спостережливою.
Він помітив недовірливо-сторожкий погляд поета
(Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 437); Гагара дуже спостережлива
птиця. І дуже гостроока, — бачить вона кроків на
сто так, як не можна бачить у найудосконаленіший
бінокль (Остап Вишня, II, 1956, 178);
// Який відзначається
такою здатністю. Спостережливим оком Чепіга відразу
помітив, що Вітряні Гори були вулицею відвертих,
чесних трудолюбів (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 368).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 579.