Словник української мови

СПОСТЕРЕ́ЖЛИВИЙ, а, е. Здатний добре все помічати, підмічати, звертати увагу на щось приховане, внутрішнє, суттєве. Патер був людиною спостережливою. Він помітив недовірливо-сторожкий погляд поета (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 437); Гагара дуже спостережлива птиця. І дуже гостроока, — бачить вона кроків на сто так, як не можна бачить у найудосконаленіший бінокль (Остап Вишня, II, 1956, 178);
//  Який відзначається такою здатністю. Спостережливим оком Чепіга відразу помітив, що Вітряні Гори були вулицею відвертих, чесних трудолюбів (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 368).