в означеннях
Тлумачення, значення слова «сповнений»:

СПОВНЕНИЙ 1, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до сповнити. Старий мечет, сповнений нині так густо зерном, як колись правовірними за панування турків, був чорний од чорних згадок про криваві події (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 178); Пропливають, сповнені плодами, На Херсон, на Київ кораблі (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 14); У відчинене вікно струмували синюваті потоки літньої ночі, сповнені пахощами квітів і достигаючих житів (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 266); Коли вони [солов'ї] тьохкають, здається, все на світі стихає і вся ніч тоді сповнена тільки солов'їним співом (Олесь Гончар, II, 1959, 245); Очі в неї сповнені були слізьми (Марко Вовчок, VI, 1956, 241); Зал Народного дому Ользі доводилось бачити лише у парадному електричному освітленні, прикрашеним килимами,.. сповненим добірною публікою (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 463); Велике й людяне серце було в Миколи Щорса, сповнене ненавистю до ворогів (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 60).

2. у знач. прикм. Наповнений по вінця, заповнений до краю. Його відерце перше пробива лід у криниці, що уночі замерза, і тащив він сповнені відра під гору (Марко Вовчок, I, 1955, 295); — Шановному гостеві перша чарка! — промовив він, передаючи сповнену чарку Вові (Степан Васильченко, I, 1959, 92).

3. у знач. прикм., чого. Повний чого-небудь; у якому немає вільного місця, все зайняте чимсь. — Печера тая у їх [розбійників] сповнена золота (Марко Вовчок, I, 1955, 307); — Восени щоб вороними кіньми їхали достатки до двора, Щоб ламалися [ломилися] з багатства скрині, Сповнені дівочого добра (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 101);
//  перен. Насичений, просякнутий, переповнений чим-небудь. Чітко згадувалися слова Ніни, сповнені злоби (Олесь Донченко, V, 1957, 487); Вечір був сповнений чарівної літньої краси (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 81);
//  перен. Який виражає яке-небудь сильне почуття, переживання і т. ін. (про очі, погляд, вираз обличчя тощо). Глибокі очі жінки були сповнені горя (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 22); — Його й трясцею не доб'єш! — блиснув сповненим ненависті оком Сафрон (Михайло Стельмах, II, 1962, 45); Зморшкувате сухеньке обличчя розгладилось, проясніли очі, хоч і вицвілі, але все такі ж — сповнені ніжності й доброти (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 46); Поглядом, сповненим здивування й образи, він дивився в обличчя Матюші (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 96).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 551.

Коментарі (0)

СПОВНЕНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сповнити.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 552.

Коментарі (0)