в означеннях
Тлумачення, значення слова «сповнювати»:

СПОВНЮВАТИ 1, юю, юєш і СПОВНЯТИ, яю, яєш, недок., СПОВНИТИ, ню, ниш, док., перех.

1. чим. Накладаючи, наливаючи, насипаючи і т. ін., робити що-небудь повним, заповненим; наповнювати, заповнювати. Старша свашка .. вручає молодим келехи, сповнює їх вином (Народна творчість та етнографія, 2, 1962, 99); Шар прив'язали вірьовками як слід і почали сповнять його газом (Нечуй-Левицький, I, 1956, 435); Допали криниці та боржій, сповнивши відра, додому побрались. Нас перестрів батько... (Марко Вовчок, I, 1955, 206); Я довбав дуплянки, Садив із дідом ці сади. Із ним якогось дня чи ранку Медами сповню кадуби (Михайло Стельмах, V, 1963, 22);
//  Поширюючись, охоплювати, насичувати повітря, приміщення і т. ін. чим-небудь. Бляшаний пароходик [пароплавик] вислизнув з рук і поплив по помості, поринаючи носом, немов на хвилях, та сповнюючи хату гострим дерчанням металу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 371); Запашні величезні яблука південних сортів сповнюють повітря тонкими пахощами лікеру (Олесь Гончар, III, 1959, 128); Весна слала тепло, свіжий аромат відживної юної зелені сповняв повітря (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 361); Ридання матері й дочки сповняли всю хату, і ніхто не знав, що робити (Мирослав Ірчан, II, 1958, 138); Помаранчі сповнили своїм запахом велику простору залу (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 218); Жайворонки сповнили небо жагучим співом (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 150).

2. Займати собою якийсь простір, якесь місце. Відвідувачі сповнювали їдальню (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 66); Еллінське військо хутко сповняє весь майдан і розтікається в різні боки по вулицях Трої (Леся Українка, II, 1951, 324); Тягне сіть міцна рука на борт з морського глибу. Сріблом виблискує луска, — сповняє човен риба (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 113); Її повна фігура сповнила нешироке крісло (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 46);  * Образно. Тяжка туга, мов хмара, налягла на Зінькову хату, сповнила її всю (Борис Грінченко, II, 1963, 434).

3. чим, перев. із сл. серце, душу і т. ін., перен. Викликати яке-небудь сильне почуття, переживання і т. ін. Хрипіння й стогін, від яких підскакувало все тіло, били по нервах.. Кожне зітхання глибше, ніж попередні, кожний помітніший судорожний рух тривогою сповняли всю мою душу. Може, це останній?.. (Гнат Хоткевич, I, 1966, 132); Яким вином вона [весна] тебе п'янить, Якою радістю сповняє груди! (Леонід Первомайський, II, 1958, 187); Звістка Іванова про три сотні гвинтівок, добуті сю ніч Артемовим загоном, сповнила серце його гордістю за товаришів (Андрій Головко, II, 1957, 618);
//  часто із сл. серце, душу. Проймати, охоплювати собою (про сильне почуття). Чим далі залишалась за ним рідна земля.., тим дорожчими ставали Чернишеві його бойові товариші.. Це почуття побратимства, мабуть, сповнювало й інших бійців (Олесь Гончар, III, 1959, 125); Радість сповнювала вщерть молодого лейтенанта (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 3); Помітивши сльози в Гафійчиних очах, вона замовкала, жаль сповняв її серце і вилітав довгим зітханням... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 31); Високі почуття сповнили.. душу Гречкуна (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 103).
Сповнити кожну жилку див. жилка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 552.

Коментарі (0)

СПОВНЮВАТИ 2, юю, юєш і СПОВНЯТИ, яю, яєш, недок., СПОВНИТИ, сповню, сповниш, док., перех., розм. Виконувати, здійснювати що-небудь. Сповнював [сторож] сумлінно даний йому наказ (Іван Франко, VII, 1951, 404); Сповняю свою обіцянку і посилаю Вам для ювілейного числа «Свободи» свої «Хмари» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 250); Старий Івоніка здавався від усіх найбайдужнішим. Сповняв свою звичайну працю (Ольга Кобилянська, II, 1956, 84); [Мартіан:] Се Мім свій обов'язок сповняє — знак дає, що спати час (Леся Українка, III, 1952, 325); — Спасибі вам, друзі.., — Підняв Іван високо руку, — Клянуся, що сповню повинність святу (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 209); Хвилин привітних скільки ми лишили! мрій-замірів багато не сповнили, діл кинули... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 79); Мушу сповнити обіцянку (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 9); [Адам (пада на коліна, простягає руки):] Не вбивай... [Оленка:] Я не знаю тебе. Підземна [підпільна] Галичина кличе мене сповнити свій обов'язок... (Мирослав Ірчан, I, 1958, 209);
//  Дотримуватися чого-небудь. — Коли-не-коли ти в церкві побачиш його, а побачиш, то, як пень, він стоїть. А я ж таки.. І до святих знаменуюсь,.. і пости сповняю (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 131);
//  Учиняти, робити що-небудь погане. Злочинець, доки не сповнить злочину, не є й злочинцем (Іван Франко, VI, 1951, 468).
 Сповнювати (сповняти, сповнити) закон — дотримуватися догм релігії, виконувати обряди. Пан хуторянський Без напасті живе й без біди, Бо сповняє закон християнський (Володимир Самійленко, I, 1958, 154); — Треба сповнити закон, — сказав Терлецький (Нечуй-Левицький, III, 1956, 56); Сповнювати (сповняти, сповнити) заповідь — діяти у відповідності з тим, чого вимагає заповідь. [Кіттельгавс:] І що се за дурість на тебе напала? .. Подумай про свою присягу. Сповняй божі заповіді, будь добрим (Леся Українка, IV, 1954, 238); Сповнювати (сповняти, сповнити) [своє] слово — виконувати обіцянку. Довгастих буряків кагат Заводу серце звеселяє, — То слово Партії сповняє Бригада сміливих дівчат (Максим Рильський, II, 1960, 105); Сповнювати (сповняти) службу, заст. — те саме, що Нести службу (див. служба). [Панса:] Ти ж повинен, жити, щоб службу Римові сповняти чесно (Леся Українка, II, 1951, 459); В Бересті він сидить тисяцьким, княжу службу сповняє (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 527).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 552.

Коментарі (0)