в означеннях
Тлумачення, значення слова «сповнюватися»:

СПОВНЮВАТИСЯ 1, ююся, юєшся і СПОВНЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., СПОВНИТИСЯ, нюся, нишся, док.

1. чим, рідко без додатка. Ставати повним, заповненим; наповнюватися, заповнюватися. Медом соти сповняються (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 69); Коридор сповнився газами (Олесь Гончар, III, 1959, 260);
//  Насичуватися, переповнюватися чим-небудь. Ті дрібненькі події, якими сповнювалося її життя, утворили своєрідне замкнене коло (Микола Ю. Тарновський, Як на .. ниві, 1958, 30); Редакція сповнюється шумом розмов (Терень Масенко, Роман.., 1970, 103); На другий день у селі усе прокидалося й сповнялося село спокійним, щоденним гомоном (Марко Вовчок, I, 1955, 365); Хата швидко сповнялась м'якими вечірніми тінями (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 156); Горниця сповнилась якимись нетутешніми дивними пахощами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 31); Надвечір величезне дворище сповнилося муканням корів, овечим меканням (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 68); Заграє над розлогою рівниною сонце вранішнє і сповниться степ піснею жайворонків (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 4).

2. Ставати зайнятим ким-небудь. Городи та левади.. сповняються шумливою дітворою (Степан Васильченко, I, 1959, 155); Дворик сповняється юрбою маскованих і немаскованих, розмаїто убраних гостей (Леся Українка, III, 1952, 348); Кімната Онисима Петровича сповнилась людьми (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 121).

3. перен. Пройматися, бути охопленим чим-небудь (почуттям, думками, ідеями і т. ін.). Бачить Петро, як слухають його з заздрістю старі, що прожили в лютій скруті, слухають і сповнюються надіями молоді (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 128); Вона була весь час біля всемогутніх людей, біля хазяїв життя — і від цього сама сповнювалася сили й упевненості (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 82); Огей слухає доньчину балачку, і його серце сповнюється теплою радістю (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 268); Поступово замість одчаю душа його сповнювалася ненавистю (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 112); Захар сповнився .. злоби проти панства (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 416); Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть (Леся Українка, I, 1951, 268); Похвалила мати, і Борисове серце сповнилося гордощами (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 15); Ударив [Стародуб] по клавішах раз, удруге й відчув, як його мозок і серце сповнились ідей, забриніли звуками (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 104).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 553.

Коментарі (0)

СПОВНЮВАТИСЯ 2, юється і СПОВНЯТИСЯ, яється, недок., СПОВНИТИСЯ, сповниться, док.

1. Здійснюватися, реалізуватися, виконуватися, проводитися в життя. Сон чудний сповнюється мій! (Іван Франко, XIII, 1954, 439); Є такі люди.., що для них сповняються іноді найтайніші [найпотаємніші] задушевні бажання (Лесь Мартович, Тв., 1954, 221); То ж сповнилось мені те бажання, — Подались ми на море хутенько, І по хвилях морських погуляння Почали ми в неділю раненько (Леся Українка, I, 1951, 17); [Степан:] Ти знаєш, яка до війни у мене була мрія? І вона сповнилась (Олександр Корнійчук, II, 1955, 88).

2. безос. Минати, закінчуватися (про досягнення ким-небудь того чи іншого віку). Миколі Щорсу сповнювалось чотирнадцять років (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 10); Хлопцеві сповнялося сімнадцять років (Іван Ле, Право.., 1957, 24); Мені приходять телеграми, Мені сповнилось двадцять п'ять (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 189).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 553.

Коментарі (0)