в означеннях
Тлумачення, значення слова «спозаранку»:

СПОЗАРАНКУ, присл.

1. Дуже рано, на світанні, з раннього ранку. То Доля грядки копле [копає], Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує: — Сходи, красо, до схід сонця, Ти, розуме, спозаранку! (Іван Франко, X, 1954, 16); — Чого ти так спозаранку розреготалася? Іди в хату (Гнат Хоткевич, I, 1966, 103); Він розбудив мене спозаранку (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 141).

2. Занадто рано, раніше, ніж треба. Спозаранку лягав [Макар] спати й, добре спочивши, вставав свіжий, бадьорний [бадьорий] уранці (Любов Яновська, I, 1959, 53); [Борис:] Бач, деякі гості ще спозаранку учора пороз'їжджались, а Ізмайлови зостались ночувати (Марко Кропивницький, I, 1958, 423);  * Образно. Чув молитви глухі.., Бачив сльози дітей і калік, І страждання чужі спозаранку Опекли моє серце навік (Ярослав Шпорта, Мужність, 1951, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 560.

Коментарі (0)