в означеннях
Тлумачення, значення слова «споживати»:

СПОЖИВАТИ, аю, аєш, недок., СПОЖИТИ, иву, ивеш, док., перех.

1. Уживати як їжу, як питво; їсти або пити. В голові йому вже добре бринить… Частує: — До тебе, куме, до тебе, Свириде! — а усе сам спожива… (Марко Вовчок, VI, 1956, 264); Засідали [ґазди] за мережаний стіл.. і споживали вкупі свіжу кулешу та гуслянку гостру (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 335); Картоплю споживають у печеному, вареному, тушкованому та жареному вигляді (Картопля, 1957, 8); Скільки дякували Мстиславові, що напоумив криниці зробити! Хоч і багато споживали води — та вистачало її на всіх (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 315); — На темній вощині бджоли менше споживають меду (Михайло Стельмах, I, 1962, 595); — Неси ж, — каже, — то [жито] назад Та спожий на щастя (Степан Руданський, Співомовки.., 1957, 31); — Самі спожили свіженьку й гарячу рибку, а ви, мовляв, їжте й холодну й нетривну (Нечуй-Левицький, II, 1956, 249).
 Споживайте (спожийте) на здоров'я! (здорові!) — усталений вислів, який уживають як відповідь на слова вдячності за щось. Начальник подав дядькові жовтувату вузьку руку. — Спасибі за допомогу. — Споживайте на здоров'я, — засміявся невідомий (Михайло Стельмах, II, 1962, 229).

2. Використовувати, витрачати для задоволення яких-небудь потреб. Близько тисячі возів проходить щоранку крізь каффські брами — і місто або споживає привезене або вантажить кораблі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 414); Оскільки рослини споживають вологу протягом усього вегетаційного періоду, зрошувальну норму води подають не всю відразу, а частинами (Хлібороб України, 5, 1964, 20); Лампа Едісона з вугільною ниткою була міцна, але споживала багато енергії, даючи порівняно мало світла (Фізика, II, 1957, 125); — Люд не шкодує панського добра, якого неспроможний спожити в поході, нищить грамоти на привілеї панські (Іван Ле, Наливайко, 1957, 24); — Яке то щастя дано людині! — заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору. — Отакий світ!.. ..Не вміє вона його спожити! (Олесь Гончар, III, 1959, 66).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 558.

Коментарі (0)