в означеннях
Тлумачення, значення слова «спрягати»:

СПРЯГА́ТИ, аю, аєш, недок., СПРЯГТИ́, спряжу, спряжеш; мин. ч. спріг, спрягла, ло; док., перех.

1. Запрягати разом, в один запряг (коней, волів і т. ін.). Вечорами розповідали [дід і дядько] про різні пригоди: хтось віз перекинув,.. в іншого коні не тягли вгору й потрібно було спрягати (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 66); [Юхим:] Дасте завтра ваших биків та спряжемо з моїми... (Марко Кропивницький, IV, 1959, 49).

2. перен., рідко. Пов'язувати, з'єднувати що-небудь із чимсь. Коли б хто завдав собі працю спрягати.. якнайсуперечніші поняття і творити з них якнайфантастичніші образи, то, певно, ледве міг би найти щось суперечнішого і фантастичнішого від спряження тих двох слів: «католицький панславізм» (Іван Франко, Публіцистика, 1953, 32);
//  Намагатися знайти логічний зв'язок у чому-небудь, побудувати певну систему. — Боже, боже! — стогнав о. Нестор, мало не плачучи і силкуючись.. спрягти в порядні ряди свої думки (Іван Франко, VII, 1951, 79).

3. Скріплювати способом спряження (у 2 знач.).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 608.

Коментарі (0)