СПРЯМУВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням спрямувати. Велика роль у спрямуванні ініціативи широких мас будівельників на наполегливу високопродуктивну працю в ім'я побудови комунізму належить партійним організаціям будов (Комуніст України, 5, 1963, 60).
2. Направленість; напрямок. Ліна та Василинкатеж квапляться на свої місця, бо й вони не останні спиці в цьому величезному трудовому колесі, хіба ж не їхні вішки дають простір для роботи механізмів, дають правильне спрямування каналові... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 262); — Я стою вже перед захистом диплома, і мої наміри мають інше спрямування (Натан Рибак, Час.., 1960, 184); Під впливом Горького сформувався задум, головне ідейне спрямування таких значних творів, як «Гомоніла Україна» Петра Панча, романів з циклу «Україна» Івана Ле (Радянське літературознавство, 9, 1968, 3).