СПРОБУВАТИ, ую, уєш, док.
1. неперех., перев. з
інфін. Зробити намагання виконати яку-небудь дію,
здійснити щось. Соломія спробувала викопати рукою ямку і
справді докопалась до води (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 357); Люди
було спробували знову провчити панів, та вони зразу ж
викликали з Балти оренбурзьких козаків (Михайло Стельмах, I,
1962, 502); Пальці Тимка зовсім не гнулися. Спробував
розстебнути ґудзики на своєму кожушку, але з цього
теж нічого не вийшло, і Тимко так і залишився сидіти не
роздягшись (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 469);
// тільки наказ.
сп. спробуй, спробуйте, розм. Уживається як натяк на
труднощі у здійсненні, виконанні чого-небудь. — Легко
відстати від своєї частини, а спробуй в отакому
розгардіяші знайти потім! (Андрій Головко, II, 1957, 535); Герой
Соціалістичної Праці Гіталов ..починав з малого, а
тепер дожени його, спробуй (Юрій Яновський, II, 1954, 129);
// Зважитися, насмілитися. [Мороз:] Спробував би
ти не бути ударником у нашій бригаді... З борта скинули
б [рибалки] (Олександр Корнійчук, II, 1955, 216); — Ніхто вас
пальцем не зачепить. — Спробувала б зачепити нас оця
сопля (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 44);
// тільки наказ.
сп. спробуй, спробуйте, розм. Уживається як погроза
або як застереження не робити чого-небудь. — Одривай
[хату], а ні, я сама одірву, — говорила Мотря. — Ану,
ну, спробуй! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 361).
2. перех. і без додатка. З'їсти або випити трохи
чого-небудь для визначення смаку; покуштувати. — Справжня
господиня! — спробувавши галушки, хвалить батько
дочку, а та лукаво посміюється (Михайло Стельмах, II, 1962,
105); — Може, ви нашої картоплі спробуєте? У банячку
її варила,.. гляньте, як позапікалась, порум'яніла
(Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 71);
// Спожити що-небудь.
Не існувало, мабуть, такого сорту чаю, якого б вона
не спробувала (Олесь Донченко, V, 1957, 444); — Ось тепер..
можна й вина, можна й пива спробувати (Анатолій Шиян, Баланда,
1957, 44);
// перен. Пізнати що-небудь на власному
досвіді, зазнати самому чогось. Ледве дитина спробувала
науки, і вже вона.. ненавиділа школу (Нечуй-Левицький, I,
1956, 174); Не воювавши, не спробувавши бою, сидить
[Духнович] калікою в лісі, під дощем біля купи снарядів
(Олесь Гончар, Людина.., 1960, 99).
3. перех., також у сполуч. із спол. чи. Визначити,
перевірити якість, властивість і т. ін. чого-небудь.
Зустрічаючись на співках, Проскуров якось запросив його
додому, щоб спробувати і поставити голос (Іван Ле, Право..,
1957, 32); Одною ногою став [Тягнирядно] на спину
Давидові, потім і другою й гуцнув, немов спробував, чи
витримає (Андрій Головко, II, 1957, 166); Він обійшов навколо
озеречка, спробував чобітьми, чи міцний лід (Михайло Стельмах,
I, 1962, 346); Хоч нам з Іванком хотілося використати
відсутність майстра, щоб і собі спробувати лезо
столярських інструментів, та ми пішли за ним у хату
(Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 90);
// Застосувати що-небудь,
випробувати в дії. Для лікування спробували сульфідин;
// Випробувати чиї-небудь якості, властивості, перевірити
когось на здатність до чогось. Спробуємо тебе на
ділі, а то на словах ви всі молодці (Гнат Хоткевич, I, 1966, 85).
Спробувати на зубах — перевірити зубами твердість
монети, визначаючи, чи не фальшива вона. Дома він
показав червінця батькові. Дорохтей.. уважно вислухав
сина, на кутніх зубах спробував золото, кинув його..
на стіл і одвернувся (Михайло Стельмах, I, 1962, 50).
♦ Спробувати перо (пера) — попробувати писати які-небудь
твори; Спробувати себе — те саме, що Спробувати
[свої (своєї)] сили (силу) (див. сила). У тлумача спалахнули
вуха... Він трохи закашлявсь, але не розгубився. —
Бачите, добродію, вивчаю ті мови і гадав трохи спробувати
себе... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 44); Спробувати [свої
(своєї)] сили (силу) див. сила; Спробувати щастя див.
щастя.