СПРОФАНО́ВАНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до спрофанувати. [Люцій:] Традиції замінить нова легенда, ще не збайдужіла, не спрофанована. А римські цноти нехай відродяться у християнських — вони доволі схожі між собою (Леся Українка, II, 1951, 421).