СПРОМО́ЖНІСТЬ, ності, жін.
1. Властивість за значенням спроможний. В ній [практичній роботі] він не лише показав свої спроможності, але й сам набув сталої спеціальності (Іван Ле, Право.., 1957, 231); Однією з головних засад мистецтва, художньої прози зокрема, є внутрішня спроможність письменника до аналізу життєвих явищ, здатність бачити в них нове, не помічене іншими (Вітчизна, 6, 1968, 199).
2. Здатність до здійснення чого-небудь. Наша країна стала ще могутнішою, ще більше зросли її економіка та оборонна спроможність, підвищився матеріальний рівень життя радянського народу (Вісник АН УРСР, 1, 1967, 4); Багато їдалень було переведено на самообслуговування, завдяки чому їх пропускна спроможність значно збільшилась (Комуніст України, 11, 1964, 23).
3. Наявність умов, сприятливих для чого-небудь,
обставин, які допомагають чомусь; можливість. Коли Ви
маєте думку і спроможність видати ще й третю [збірку]?
(Панас Мирний, V, 1955, 396); — Чи потрібні панові хлопи
на цій землі? — Ну, звісно!.. — Так... А чи має пан
силу і спроможність закути їх у кайдани..? (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 25);
// Матеріальна можливість.
Ну, прошу вибачить, пробачте, гості мої: не скупість,
така спроможність (Номис, 1864, № 12025); Плакали
люди, обнімаючи своїх безталанних братів [арештантів];
подавали їм на прощання, кожен по своїй спроможності:
той шага, той копійку, а хто й гривню... (Панас Мирний, I,
1949, 414); Декотрі чоловіки платили касирові не разом,
а давали частками, коли була їм спроможність заплатити
частку податів [податей] (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 401).