Словник української мови

СПРОМО́ЖНИЙ, а, е, на що і з інфін. Який має здатність виконувати, здійснювати, робити і т. ін. що-небудь. Тільки свідомий і організований пролетаріат спроможний відвоювати народові справжню, не фальшиву свободу (Ленін, 8, 1970, 177); Доларами правди не купити, Кровію безсмертя не залить, І ніякі в світі уоллстріти Не спроможні сонце погасить (Максим Рильський, III, 1961, 81);
//  Який має здібності до чого-небудь, уміє здійснювати, виконувати щось. Далеко краще написать свої власні повісті тому, хто спроможний, на ті ж самі [історичні] теми (Леся Українка, V, 1956, 21); Орлюк прощався з селом і молодою дружиною. Ще цілий рік життя і смерть розкривались перед ним у битвах, перед якими мерхли всі битви, на які будь-коли спроможна була людина (Олександр Довженко, I, 1958, 392);
//  Який може, має можливості здійснити що-небудь. Коли б батько сам був спроможний вирішувати це питання, він, безперечно, призначив би Катерині найбільшу суму (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 104);
//  Який має певну природну здатність до чого-небудь. Вчені вважають, що птахи спроможні бачити крізь шари хмар. Можливо, що очі птахів уловлюють ультрафіолетові промені, які не може бачити людське око (Наука і життя, 9, 1965, 41).