СПРОСТОВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОСТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка.
1. Доводити
неправильність, помилковість, хибність чого-небудь.
Помилкові погляди ліквідаторів робітничої партії
треба спокійно спростовувати (Ленін, 23, 1972,
98); Плужник здивувався: — От бачите, вже й ви слабкі
місця [у творі] намацали.. Боровий спростував, що не
прийшов робити йому зауваження, критикувати (Ярослав Гримайло,
Незакінчений роман, 1962, 188);
// Бути доказом
неправильності, помилковості, хибності чого-небудь. Зібраний
матеріал свідчить про вияв творчих сил народу,
спростовує думки окремих дослідників народної творчості про
повне відмирання фольклору (Народна творчість та етнографія, 5, 1966,
54); Метеорологічні спостереження спростували колишні
уявлення про будову і циркуляцію атмосфери у високих
широтах (Видатні геогр. відкр.., 1955, 12);
// кого,
розм. Доводити неправильність, помилковість, хибність
чиїх-небудь тверджень, переконань і т. ін. Коли
помилюся, спростуйте мене,.. але мені здається.., що у вас
нема ніяких переконань і ніяких вироблених ідей (Іван Франко,
XVI, 1955, 353).
2. Заперечувати, відкидати яке-небудь твердження
і т. ін. Вони з власної волі величали його паном
капітаном. Хома не спростовував їхньої помилки (Олесь Гончар, I,
1954, 223); — Тоді я не уявляю собі, яке розчарування
могло спіткати таку особу, як ви. Молода, вродлива,
напевно не помилюся, коли скажу — й багата особа...
Неля не спростувала цієї останньої неточності (Ірина Вільде,
Сестри.., 1958, 428);
// Позбавляти щось істинного
значення. Ревізіоністи і реформісти доклали багато сил,
щоб спростувати економічне вчення Маркса про неминучість
загибелі буржуазного суспільства (Наука і життя, 5,
1958, 3).