в означеннях
Тлумачення, значення слова «спричинений»:

СПРИЧИНЕНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спричинити. Вона була вродлива, та на її обличчі лежав відбиток суму і болю, спричинених потворною кульгавістю (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 139); Хто бачив Київ у руїнах, спричинених цією війною, той не може не милуватись.. величезним будівництвом, яке за останні роки до невпізнання змінило обличчя столиці Радянської України (Максим Рильський, Веч. розмови, 1962, 8); При анеміях, спричинених тривалою інтоксикацією організму (професіональні отруєння), переливання крові сприяє відродженню кровотворних функцій організму і загальному його зміцненню (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 291).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 600.

Коментарі (0)

СПРИЧИНЕНИЙ 2, а, е, розм. Який має психічний розлад; божевільний. — Пропаде хлопець із нею. Така вже вона — спричинена ніби. Лютує іноді — і не знать з чого, — умовляючи Остапа, говорила Гандзя (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 16).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 600.

Коментарі (0)