СПУДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУДИТИ, джу, диш, док., перех., діал.
1. Лякати. Кукурікання дивного когута спудило курей і розбудило попадю (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 34).
2. Проганяти. [Храпко:] Другий би давно його [діда] з двору спудив, а я держу, — хай окиве!.. (Панас Мирний, V, 1955, 133).