СПУ́ГАНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч.
до шугнути;
// у знач. прикм. Дрімота одлетіла, немов
спугана птиця, і ручечки у жаху, у страху зчепилися
(Марко Вовчок, I, 1955, 341).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 610.