в означеннях
Тлумачення, значення слова «спухати»:

СПУХАТИ, аю, аєш, недок., СПУХНУТИ і рідко СПУХТИ, хну, хнеш; мин. ч. спухнув і спух, ла, ло; док.

1. Ставати ненормально, хворобливо пухлим, набрякати від скупчення рідини в тканинах тіла; опухати. [Дуенья:] Сеньйора бачить, як напухли руки?.. [Анна (глянувши на руки дуеньї):] А справді, спухли (Леся Українка, III, 1952, 391); Оксен лежав щокою на снігу, обличчя його спухло, у волосся понабивалося снігу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 538); Ранком Наталка пішла до школи, повернулася як і завжди, — тільки її руки були подряпані, а ніс — трохи спух (Юрій Яновський, I, 1954, 24);
//  Надуватися, набрякати від напруження (про жили, кровоносні судини). Спухали, натягувались жили на скронях, і стугоніла, розриваючись од лютого болю, голова (Михайло Стельмах, II, 1962, 180).
Бодай (щоб) він (ти, вона, воно, вони) спух (спухла, спухло, спухли); Нехай він (ти, вона, воно, вони) спухне (спухнеш, спухнуть) — уживається як лайка, проклін. [Каська:] Картоплю носила, бо мій дармоїд вилежується, щоб він спух…/+ (Мирослав Ірчан, I, 1958, 77).

2. розм. Ставати повним, товстим; пухнути. — Ти лінюх! До роботи залінивий! Все кричиш, що нещасливий, а з дармовання [дармування] аж спух! (Осип Маковей, Вибр., 1954, 432).

3. перен. Збільшуватися в об'ємі. Пожадно вбирала [земля], пила животворну вологу, розпарювалася, спухала… (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву..., 1947, 92); Здувалися грозові хмари і темним тістом спухали на.. небосхилі (Михайло Стельмах, I, 1962, 163).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 617.

Коментарі (0)